Тип КИШКОВОПОРОЖНИННІ (для груп ПЛ1, ПЛ2, ПЛ3, ПЛ4)

Загальна характеристика типу кишковопорожнинні 

Варто пригадати. 

Що таке нейрон, фагоцитоз, травні вакуолі, зовнішнє запліднення?

Кишковопорожнинні - це справжні багатоклітинні тварини. 

Їхнє тіло складається з багатьох спеціалізованих клітин. Вони утворюють тканини, що входять до складу відповідних органів. Як і губки, кишковопорожнинні - постійні мешканці водойм, переважно морів.

До типу Кишковопорожнинні належить понад 10 тис. сучасних нидів. У прісних і солоних водоймах України мешкає майже 40 видів. Серед кишковопорожнинних є і дрібні види, розміри яких не перевищують кількох міліметрів, і справжні велетні, як-от медуза ціанея - з діаметром парасольки 2 м і довжиною щупалець - до 15 м. 

Особливості будови.

За особливостями зовнішньої будови кишковопорожнинних ділять на дві життєві форми: поліпи та медузи. Поліпи ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. Їхнє мішкоподібне тіло має на верхньому кінці ротовий отвір, оточений щупальцями. Поліпи можуть бути як поодинокими, так і утворювати колонії, які складаються з багатьох десятків, сотень або тисяч особин.

З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі гідри (мал.1). У прісних водоймах України мешкають різні види гідр. Їх можна побачити на підводних предметах, до яких гідра прикріплюється основою свого стебельця - підошвою, що діє як присосок. На протилежному кінці тіла розташований ротовий отвір зі щупальцями. Якщо провести умовну лінію - вісь - від ротового отвору до протилежного полюса тіла цих тварин, то щупальця розходитимуться від неї подібно до променів. Така симетрія тіла дістала назву променевої. Вона характерна для тварин, які ведуть прикріплений спосіб життя або здатні лише повільно пересуватися.

Мал.1. Будова гідри: 1-зовнішній вигляд;2-внутрішня будова; 3-типи клітин

Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин - зовнішнього і внутрішнього. Між ними розташований тоненький шар міжклітинної речовини у вигляді пружної пластинки. Ротовий отвір у гідри веде в кишкову порожнину, в якій перетравлюється проковтнута їжа.

У зовнішньому шарі кишковопорожнинних є жалкі клітини (мал.1). Це своєрідна візитна картка цих тварин: вони більше ні в кого не трапляються. Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання; найбільше їх на щупальцях. Усередині жалкої клітини розташована капсула із спірально закрученою жалкою ниткою. Коли здобич, що пропливає повз гідру, зачіпає чутливий волосок, який стирчить назовні від клітини, жалка нитка викидається назовні і впивається в тіло здобичі. Разом з нею впорскується токсична речовина, яка паралізує здобич. Після того як жалка нитки виходить з клітини, назад вона вже не втягується.

Нові жалкі клітини, так само як й інші типи клітин, виникають за рахунок проміжних (мал.1). Ці клітини неспеціалізовані, вони здатні до поділу, даючи початок клітинам інших типів. За функціями проміжні клітини можна порівняти з клітинами твірної тканини рослин. Завдяки саме цим клітинам відбуваються процеси регенерації.
Покриви гідри переважно утворюють шкірно-м’язові клітини (мал.1). Завдяки їхньому скороченню тіло гідри стискається або нахиляється в певний бік. Між ними розкидані й нервові клітини.

Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини із джгутиками. Ці клітини забезпечують перетравлення їжі. Залозисті клітини виробляють і виділяють у кишкову порожнину травні соки, під впливом яких їжа розпадається на шматки. Є у внутрішньому шарі й проміжні клітини.

Медузи, на відміну від поліпів, здатні активно плавати у товщі води. У Чорному та Азовському морях поширена аурелія. Її тіло схоже на дзвін, по краю якого розташовані численні щупальця. Посередині нижньої ввігнутої поверхні дзвона розташований ротовий отвір, оточений ротовими лопатями. Міжклітинна речовина медуз, яка розмежовує зовнішній і внутрішній шари клітин, містить до 98% води. Тому тіло медуз драглисте. Високий уміст води допомагає медузі триматись у товщі води: густина тіла медузи і густина води майже однакові.

Крізь прозоре тіло медузи можна побачити її кишкову порожнину (мал.2). На відміну від поліпів, у медуз вона набуває вигляду складної системи каналів, що відходять від центральної частини. Серед численних вкорочених щупалець аурелії розташовані органи чуттів.

Мал.2.Схема будови медузи аурелії (1). Кишкова порожнина медузи, що просвічує крізь її тіло (2)

Процеси життєдіяльності.

Медузи і поліпи пересуваються по-різному. Гідри рухаються завдяки скороченню м’язових відростків шкірно-м’язових клітин. Спочатку тіло гідри нахиляється у певний бік і прикріплюється до субстрату за допомогою щупалець. Потім вона неначе стає на «голову», а згодом знову використовує присосок, яким закінчується стебельце. По рівній поверхні гідра ковзає. У поодинокого поліпа - актинії, як і в інших коралових поліпів, є справжня м’язова тканина. Тому актинія може переповзати з місця на місце, скорочуючи м’язи підошви. А ось медузам притаманний реактивний рух. При цьому, скорочуючи дзвін, медуза із силою виштовхує воду. Так виникає зворотний поштовх.

Кишковопорожнинні - хижаки.

Дрібні види живляться невеликими безхребетними тваринами, а великі - ще й хребетними (наприклад, рибами). Здобич заковтують через ротовий отвір. Під впливом травних соків, які виділяють залозисті клітини, їжа розпадається на шматочки. А джгутики травних клітин створюють потоки води, з якими їжа надходить до їхньої поверхні. За допомогою несправжніх ніжок травні клітини захоплюють частинки їжі. Остаточно їжа перетравлюється у травних вакуолях. Неперетравлені рештки їжі викидаються назовні також через ротовий отвір.

У кишковопорожнинних, як і у губок, газообмін відбувається через покриви. Вони дихають киснем, розчиненим у воді.

У кишковопорожнинних є нервова система, що складається з нейронів. Найпростіше вона побудована у поліпів. Їхні нейрони розташовані безпосередньо під шкірно-м’язовими клітинами зовнішнього шару та, з’єднуючись відростками, утворюють нервове плетиво. Нервові клітини здатні сприймати збудження та проводити його до різних частин тіла. Як ви пам’ятаєте, реакції тварин на подразники довкілля, які здійснюються за допомогою нервової системи, мають назву рефлекси. Поліпам притаманні лише прості рефлекси. Наприклад, за сильного збудження тіло гідри вкорочується.

У медуз є органи зору й рівноваги.

Кишковопорожнинні можуть розмножуватися статево та вегетативно, наприклад брунькуванням.

Запитання для контролю

1. Що таке променева симетрія тіла?
2. З чого складаються стінки тіла кишковопорожнинних?
3. Які особливості травної системи та травлення кишковопорожнинних?
4. Яка будова і функція жалких клітин?
5. Чим поліпи відрізняють від медуз?
6. Чому променева симетрія тіла здебільшого притаманна тваринам, які ведуть малорухливий спосіб життя?

Різноманітність кишковопорожнинних

Різноманітність кишковопорожнинних

Тип Кишковопорожнинні об’єднує три класи зовні зовсім різних тварин: Гідроїдні медузи, Сцифоїдні медузи та Коралові поліпи (мал. 25).

Клас Гідроїдні медузи

До цього класу належать прості за будовою кишковопорожнинні тварини, поширені у прісній та морській воді. Разом із нитчастими водоростями ці тварини оселяються на підводних каменях, палях мостів і днищах кораблів. Проте, на відміну від водоростей, вони активно рухаються і ловлять своїми щупальцями здобич. Життєвий цикл гідроїдних медуз — це період розвитку особин двох поколінь. Колоніальний організм першого покоління — поліп — веде прикріплений спосіб життя і нагадує гіллястий кущик. На його гілках утворюються медузи, які поступово відбруньковуються від материнського організму.

Мал. 25. Кишковопорожнинні: гідроїдні медузи (1 — хрестовичок; 2 — фізалія (португальський кораблик); сцифоїдні медузи (3 — коренерот); коралові поліпи (4 — актинія; 5 — мадрепоровий корал; 6 — червоний корал; 7 — морське перо).

Тіло медузи складається з напівпрозорої драглистої речовини, пронизаної сіткою еластичних волокон, і схоже на парасольку або дзвін. На нижньому боці «парасольки» на стебельці знаходиться ротовий отвір. Медуза вільно плаває в товщі води. Пересувається вона завдяки виштовхуванню води з-під «дзвона». (Пригадай, як називається цей тип пересування тварин.)

У медузи є органи зору — примітивні світлочутливі вічка і органи рівноваги, що допомагають їй відчувати розташування тіла у просторі. На відміну від поліпа, медуза має статеві органи, її розмноження відбувається статевим способом. Із заплідненого яйця виходить маленька, вкрита війками личинка, що певний час плаває, поступово втрачаючи війки. Згодом личинка прикріплюється до будь-якого субстрату і перетворюється на поліп. Таким чином відбувається чергування двох поколінь: поліпи (нестатеве покоління) замінюються медузами (статевим поколінням).

Проте не всі представники цього класу відбруньковують медузок (пригадай, як відбувається статевий процес у гідри прісноводної). У деяких видів вони залишаються прикріпленими до поліпа, нагадуючи дивовижні квіти, що ростуть під водою.

    Іноді в акваріумі несподівано з’являється велика кількість медузок завдовжки до 2 см. За 2—3 дні вони зникають і можуть більше ніколи не з’явитися. Виявляється, ці медузки походять від медуз з Амазонки, яких свого часу разом з рибами й водними рослинами завезли до Європи любителі акваріумів. У першому поколінні ці таємничі тварини зовні нагадують крихітних гідр, а в другому — це медузки, які відбруньковуються від своїх батьків-«мікрогідр», розмножуються, а згодом гинуть.

Серед гідроїдних медуз трапляються дуже отруйні види. Так, небезпечна отруйна медуза хрестовичок, що живе в морях Далекого Сходу, присмоктується до тіла купальника своїми щупальцями і виділяє отруту великою кількістю жалких клітин. На місці ураження з’являється сильний опік. За 30 хвилин людина відчуває загальну слабкість, іноді непритомніє. У таких випадках потрібна термінова медична допомога.

Ще одна небезпечна для людини істота — фізалія— яскраво забарвлена медуза, що плаває на поверхні океану (звідси її друга назва — «португальський кораблик»). Хоча діаметр її «парасольки» близько 20 см, вона має щупальця завдовжки до 30 метрів. При необережному дотику до неї її жалкі клітини спричиняють у людини дуже сильний опік, біль, загальну слабкість, навіть непритомність.

Клас Сцифоїдні медузи

До цього класу кишковопорожнинних належать медузи-гіганти, «парасолька» яких сягає у діаметрі 2 м, а довжина щупалець у деяких видів доходить до 30 метрів. На стадії поліпа ця тварина спочатку нагадує келих. Потім на її тілі утворюються поперечні перетяжки, які відокремлюють медуз, наче купкою складених одна на одну. Ця купка розпадається, перетворюючись на окремих молодих медуз, які згодом починають розмножуватися статевим способом.

У Чорному морі живуть медуза вухата і коренерот. Отрута їх жалких клітин може спричинити відчутний опік.

•   У Японії та Китаї деякі види медуз вживають у їжу. До їстівних належать і окремі чорноморські види. В їжу використовують лише «парасольку», від якої відокремлюють ротову порожнину і щупальця. Японці називають медуз «кришталевим м’ясом». їдять їх смаженими і вареними, присмачуючи перцем, корицею і мускатним горіхом.

Клас Коралові поліпи

До цього класу належать морські кишковопорожнинні, які не мають стадії медузи і яким властива наявність твердого зовнішнього скелета. Коралові поліпи — це переважно колоніальні тварини. Проте серед них добре  відомі напрочуд яскраво забарвлені актинії, які ведуть малорухливий прикріплений спосіб життя і дуже рідко утворюють колонії. Актинії мають жалкі щупальця, тому багато тварин використовують їх на свого захисту. Так, молоді раки-самітники прилаштовують актинію на свою черепашку. Обидві тварини дістають від цього взаємну користь: рак має надійний захист — жалкі щупальця дають відсіч майже всім хижакам, а актинія живиться залишками їжі рака.

Здобиччю великих актиній стають дрібні рибки. Але трапляються особливі коралові рибки, які постійно ширяють між їх щупальцями, ховаючись від хижаків і підбираючи залишки їжі без будь-якої шкоди для себе, хоча отрута деяких актиній сильніша від отрути кобри у 100 раз.

Особливу групу становлять мадрепорові корали, що мають твердий скелет, основою якого є хітинові нитки (зверни увагу, із цієї речовини складається скелет багатьох тварин). Ці нитки утворюються клітинами зовнішнього шару, а потім насичуються кристалами вапняку. Мадрепорові корали, як правило, живуть величезними колоніями, а їх вапнякові скелети утворюють у тропічних морях рифи. З плином часу ці рифи можуть опинитися над поверхнею моря, тоді з’являється кораловий острів. У рифах водиться безліч різноманітних видів тварин: черви, молюски, коралові риби. З коралами тісно пов’язане життя одноклітинних водоростей — приклад взаємовигідного симбіозу. Водорості одержують від коралів насамперед вуглекислий газ, необхідний для фотосинтезу, а віддають кисень і деякі інші хімічні сполуки. Процес відкладання коралами вапняку безпосередньо пов’язаний із фотосинтезом водоростей-симбіонтів, тому в темряві інтенсивність цього процесу значно знижується.

На прикладі коралів можна переконатися, що жоден вид організмів не існує сам по собі, а є частиною складних біологічних систем і залучений до загальних процесів, що відбуваються в спільнотах тварин і рослин.

Чи знаєш ти, чому червоне намисто — невід’ємну частину жіночого українського одягу — називають коралями? Тому що його намистинки зроблено зі скелета червоного корала, який живе в Середземному морі. Червоний колір пояснюється присутністю сполук заліза.

Коралові поліпи поширені не лише в тропіках. У Чорному й Азовському морях також живуть представники цього класу — всього чотири види, серед яких дивовижний корал морське перо і два види актиній.

У циклі індивідуального розвитку більшості кишковопорожнинних чергуються дві основні життєві форми: сидячого поліпа і вільно- плаваючої медузи.

Коралові поліпи не мають стадії медузи. їм властива наявність твердого зовнішнього скелета.

Дистанційне навчання для 13-1 (субота13.06.2015)

План – конспект

 заняття з біології на тему:

«Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації»

Хід уроку

Пригадайте

Що таке тканина?

Які типи тканин тварин ви знаєте?

Охарактеризуйте епітеліальні тканини.

Які функції виконують епітеліальні тканини?

Охарактеризуйте м'язові тканини.

З чого складається нервова тканина?

Дайте характеристику тканинам внутрішнього середовища.

Очевидно, в процесі еволюції кожна група клітин багатоклітинного організму пристосовувалась до виконання певної функції, в результаті чого змінювались форма, поєднання клітин між собою, виникали тканини й органи.

Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо, які тканини утворились у рослин, яка їхня будова та які функції вони виконують.

Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупностей багатьох клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій.

Залежно від функції, яку виконують тканини, їх поділяють на:

1)  твірну;                             3) покривну;                                      5)  провідну;

2)  основну;                         4) механічну;

Твірна тканина — це тканина, клітини якої здатні ділитися, завдяки чому ростуть органи, що дає початок всім іншим тканинам.

Основна тканина (паренхіма) — тканина рослин, що складається з живих клітин різної форми, виконує різноманітні функції: виповнюючу, асиміляційну, газообмінну, запасаючу, видільну тощо.

Покривна тканина — це шар клітин, які вкривають орган або іншу тканину. Покривна тканина захищає органи від випаровування, висихання, несприятливих умов, забезпечує газообмін і всмоктування води.

Механічна тканина, яку ще називають опорною, надає міцності рослині.

Провідні тканини — це тканини, елементи яких проводять поживні речовини від одного органа до іншого.

Характеристика тканин рослинного організму

Твірні тканини. Рослини, на відміну від тварин, ростуть і утворюють нові органи впродовж усього життя. Це зумовлено наявністю спеціальних тканин — твірних, що містяться в різних частинах рослини. Ці тканини складаються з дрібних клітин, що густо заповнені цитоплазмою, всередині кожної клітини є велике ядро. Клітини твірних тканин міцно пов'язані між собою.

Твірні тканини розміщуються на верхівці стебла рослини або кореня. За рахунок поділу клітин верхівкової твірної тканини рослина росте у висоту та довжину. Всередині стебла і кореня також міститься твірна тканина (бічна). За її рахунок стебло і корінь ростуть у товщину. Твірні тканини можуть бути й в інших частинах рослини.

Покривні тканини. Захищають рослину від несприятливих зовнішніх впливів: механічних, температурних коливань, сильного сонячного освітлення. Молоді частини рослини вкриті покривною тканиною, що складається з живих клітин. Старі — шаром мертвих клітин.

Основну масу кореня і пагона становить основна тканина. Вона складається з живих клітин з тонкими оболонками. Може виконувати різні функції: фотосинтез, поглинання і накопичення речовин.

Механічні тканини надають рослині міцності, завдяки якій вона витримує значну масу, протистоїть вітру, дощу, снігу. Міцність цих тканин зумовлена особливістю будови клітин, що її складають, а також порядком розміщення їх у рослині. Механічні тканини складаються з товстостінних клітин з надзвичайно міцною і пружною оболонкою.

Провідні тканини. Пристосовані для руху води та розчинених у ній речовин як у напрямку від кореня до пагона, так і в зворотному напря­мі — від листків до коренів. Подумайте, які речовини транспортуються від коренів до листків та, навпаки, — від листків до коренів. Як, ви гадаєте, можуть ці речовини рухатися по одних і тих самих провідних тканинах, чи їм треба різні шляхи ?

Перевірте себе

1. З яких тканин складається організм рослини?

2. Які тканини забезпечують опору рослині?

3. Які тканини захищають рослину від несприятливих зовнішніх впливів: механічних, температурних коливань, сильного сонячного освітлення?

4.Що зумовлює ріст рослини упродовж усього життя?

5. Які тканини забезпечують транспортування речовин в організмі рослини?

Домашнє завдання

§41, вивчити конспект

виконати Лабораторну роботу

 Лабораторна робота

Тема: Будова тканин рослин

Мета: навчитися розпізнавати основні групи рослинних тканин, з’ясувати залежність будови з функціями тканин

Хід роботи

Завдання 1.

 Замалювати  твірну; покривну; провідну; основну;  механічну тканини рослин

Завдання 2.

Уважно прочитайте текст параграфа 41  у підручнику і заповніть таблицю.

Характеристика тканин рослинного організму

Тканина	Особливості будови	Функції
Твірна
Основна
Покривна
Провідна
Механічна

У висновку зазначте як залежать функції тканин рослин від їхньої будови

Дистанційне навчання для 13-1 (06.6.2015)

Тема: «Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами»

Пригадайте, які існують рівні організації живої матерії? (клітинний, організмовий, популяційно-видовий, екосистем ний та біосферний).

Що таке прокаріоти?

Що таке еукаріоти?

Темою нашого уроку сьогодні є «Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.» Ми розглянемо багатоклітинні еукаріотичні організми, особливості їх будови, їх регуляторні системи, дізнаємось про колоніальні багатоклітинні організми.

         Раніше ви розглядали особливості організації одноклітинних еукаріотів. Багатоклітинні еукаріоти належать до одного з трьох царств: Рослини, Гриби, Тварини.

         Усі багатоклітинні еукаріоти перебувають на організмовому рівні організації живої матерії.

Багатоклітинні організми поділяються на такі, що мають тканини і такі, що не мають справжніх тканин.

Деякі особливості загальної характеристики  багатоклітинних організмів із справжніми тканинами

	Царство Рослини	Царство Гриби	Царство Тварини
Мембрани клітин	Щільна целюлозна оболонка поверх плазматичної мембрани	Хітинова клітинна стінка	Не мають щільної стінки над плазматичною мембраною – тонкий шар глікокаліксу
Особливості будови цитоплазми	Містить вакуолі з клітинним соком, пластиди	Відсутній клітинний центр	Відсутні вакуолі
Запасні поживні речовини	Крохмаль	Глікоген, білки	Глікоген
Живлення	Автотрофи, рідко міксотрофи, гетеротрофи	Гетеротрофи, серед яких сапротрофні, симбіотичні, паразитичні	Виключно гетеротрофи

         Кожна клітина, яка входить до складу багатоклітинних організмів, призначена для здійснення лише певних функцій. Відповідно різні типи клітин відрізняються за особливостями будови, тобто вони диференційовані. Тому функціонування багатоклітинного організму як цілісної біологічної системи забезпечене узгодженою діяльністю всіх його клітин.

         У багатоклітинних еукаріотів різноманітні прояви процесів життєдіяльності (живлення, дихання, виділення, подразливість) лише частково здійснюються на клітинному рівні, а переважно – завдяки взаємодії тканин, органів та систем органів.

Для багатоклітинних організмів характерний індивідуальний розвиток, який починається від зародження і закінчується смертю.

         Серед багатоклітинних так само, як і серед одноклітинних трапляються колоніальні організми (коралові поліпи).

Багатоклітинні організми, що не мають тканин

У багатоклітинних грибів, водоростей і деяких тварин виражених тканин немає, бо їхні клітини слабо взаємодіють між собою.

Гриби складаються з послідовно розміщених клітин, які утворюють нитки – гіфи. Їх сукупність називається грибниця або міцелій. Гіфи здатні швидко рости.

Тіло багатоклітинних водоростей має назву талом або слань. Приклади водоростей, які не лають тканин – ламінарія, фукус, макроцистис.

До багатоклітинних тварин, які не мають тканин належить група видів, які об’єднують у тип Губки. Їхнє мішкоподібне тіло складається зі стінок та заповненого водою внутрішнього простору, що відкривається великим отвором в середовище. Ззовні та зсередини стінки тіла вкриті захисним шаром клітин, щільно прилеглих одна до одної. Основна частина стінки тіла складається з безладно розміщених клітин кількох типів і міжклітинної речовини; в ній розташовані опорні елементи, система порожнин і каналів по яких рухається вода із зовнішнього середовища до внутрішнього простору.

У каналах є комірцеві клітини, які мають джгутик, що заганяє поживні частки, до амебоїдних клітин, де і перетравлюються.

Питання для самоперевірки

Чим характеризуються багатоклітинні рослини, тварини та гриби?

Чим відрізняються колоніальні та багатоклітинні організми?

Які багатоклітинні організми не мають тканин?

Домашнє завдання

§40 (до 238 ст.), вивчити конспект.

Підготувати реферат на тему «Стовбурові клітини» - індивідуальне завдання