Молюски
Тема: ТИП МОЛЮСКИ
У царстві Тварини молюски дістали назву «м'якуни». Проте не думай, що м’які ніжні й беззахисні молюски не здатні добре «влаштовуватися» в житті. Вони надійно утримують третє місце серед усіх тварин за кількістю видів.
Молюски поширені переважно в морях і океанах — на мілководді і на значній глибині. У солонкуватих та прісних водоймах живе невелика кількість видів молюсків. Деякі види м’якунів пристосувалися до життя на суходолі у вологих місцях Вони ведуть нічний спосіб життя, а в посушливий період впадають у літню сплячку
Тип Молюски об’єднує понад 130 000 видів тварин, серед яких добре відом слимаки — ставковики, котушки, рапани; двостулкові молюски — устриці, гребінці, беззубки; головоногі молюски — кальмари, восьминоги, каракатиці, що є найбільшими і «найрозумнішими» істотами серед безхребетних тварин.
Клас Черевоногі молюски
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів черевоногих молюсків на прикладі ставковика звичайного, поширеного в наших прісних водоймах.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Мабуть, ти брав до рук коричневого конусоподібного слимака, виловленого з води під час прогулянки, і бачив гірлянди цих істот, що, наче намистинки, нанизані на стебло латаття. Це і є ставковик. Ставковик звичайний — досить великий слимак завдовжки до 7 см. Його тіло міститься в суцільній черепашці коричневого кольору, закрученій в спіраль на 5—6 обертів за годинниковою стрілкою. Черепашка утворена з вапна, а зовні вкрита рогоподібною речовиною.
Тіло ставковика складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги (мал. 71). Голова добре помітна, на ній розташовані рот, очі й щупальця. Тулуб молюска міститься в черепашці і повторює її форму. Нога —непарний м’язовий виріст черевної стінки тіла. Нижня поверхня ноги називається підошвою. Завдяки хвилеподібним скороченням м’язів ноги ставковик повільно повзає по дну водойми, по камінню, водяних рослинах навіть по поверхні води
Мал. 71. Зовнішній вигляд ставковика:
1 — черепашка; 2 — мантія; 3 — голова; 4 — очі; 5 — щупальце; 6 — нога; 7 — дихальний отвір.
.Найчастіше тварини мають симетричну будову: два ока, два вуха, парні кінцівки. А от у дорослого черевоногого молюска відразу і не розбереш, що де: нога лише одна, тіло має асиметричну форму... Проте їхні «діточки» —личинки — за будовою подібні до інших тварин і мають двосторонню симетрію тіла.
Ставковик — ненажерлива всеїдна тварина. Він добуває їжу, зішкрібаючи з ґрунту, каменів і поверхні водяних рослин різноманітні обростання: водорості й дрібних тварин, які на них живуть.
Будова тіла. Передню частину тулуба ставковика оточує складка шкіри - мантія. Вільний простір між мантією і тілом молюска — мантійна порожнина, яка сполучається отворами з навколишнім середовищем.
Ставковик, як і решта молюсків, має вторинну порожнину тіла. Проміжки між органами заповнені паренхімою.
Травна система. Рот ставковика переходить у глотку, де міститься тертка - мускулистий язик, вкритий твердими зубчиками. За її допомогою равлик зішкрібає поживні речовини з різноманітних поверхонь. Глотка сполучається зі стравоходом, далі розташовані шлунок і кишечник, який закінчується анальним отвором, що відкривається в мантійну порожнину. Ставковик має спеціальну травну залозу — печінку (мал. 72).
Видільна система ставковика представлена спеціальним органом — ниркою. Одним кінцем нирка сполучається з порожниною тіла, а іншим — із мантійною порожниною. Таким чином, усі шкідливі речовини, що накопичуються в тілі, виводяться у навколишнє середовище.
Дихальна система молюсків добре розвинена. Незважаючи на водний спосіб життя, ставковик дихає киснем повітря. Він час від часу піднімається до поверхні води і крізь дихальний отвір набирає повітря, яке потрапляє в особливу кишеню мантії — легеню. Її стінки багаті на кровоносні судини, тому в легені відбувається збагачення крові киснем і виведення з неї вуглекислого газу (мал. 72).
Мал. 72. Системи внутрішніх органів ставковика:
1 -тертка; 2 — стравохід; 3 — шлунок; 4 — кишечник; 5 — печінка; 6 — анальний отвір: 7 - шлуночок; 8 — передсердя; 9 — легеня; 10 — нервове кільце; 11 — нерви.
• Усім любителям акваріумів, звичайно, відомий молюск ампулярія. Це істота органи дихання якої є напівзябрами, напівлегенями.
Кровоносна система. Завдяки роботі спеціального органа — серця по кровоносних судинах, які пронизують усе тіло молюска, циркулює безбарвна гемолімфа. Кровоносна система ставковика незамкнена. Це означає, що гемолімфа із судин виливається безпосередньо в проміжки між органами, омиває їх, віддаючи кисень і поживні речовини, далі знову збирається в судинах, якими рухається до легені, а потім до серця. Серце ставковика складається з двох камер: передсердя та шлуночка. Передсердя приймає гемолімфу із судин і, скорочуючись, проштовхує її в шлуночок, який, пульсуючи, жене гемолімфу по всьому тілу (мал. 72). (Пригадай, як побудована кровоносна система кільчастих червів.)
Нервова система ставковика (мал. 72) добре розвинена і представлена кількома гангліями. Особливого значення набувають навкологлоткові ганглії, які виконують функцію головного мозку. Від них відходять відростки, що розгалужуються по всьому тілу.
Органи чуття ставковика дещо своєрідні. У просторі він орієнтується завдяки органам дотику і органам, що допомагають визначати наявність хімічних речовин у повітрі й воді. Крім того, ставковик має органи рівноваги і пару очей.
Розмноження і розвиток. Ставковики — гермафродити. їхня статева залоза продукує як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Самозапліднення в молюсків не спостерігається. Кожен ставковик одночасно є самцем і самкою, а тому стає «батьком» одних «діточок» і «матір’ю» — інших.
Після парування ставковик відкладає до 200 яєць. Кладка має вигляд шнурів, що складаються з драглистої речовини, завдяки якій яйця прикріплюються до водяних рослин. Розвиток у ставковика прямий: з яєць відразу виходять маленькі молюски, схожі на дорослих особин. Вони швидко ростуть і у віці 6—7 місяців стають статевозрілими. Тривалість життя ставковика — близько 2 років.
Різноманітність черевоногих молюсків. Слимаки — найчисленніший за видами клас м’якунів, що налічує близько 100 000 видів. їх можна поділити на дві групи.
До першої групи належать молюски, що мають зябра і дихають киснем, розчиненим у воді; до другої — ті, що мають легені й дихають атмосферним повітрям.
Власники зябер переважають серед видів цього класу. Вони живуть на дні морів і океанів. Деякі черевоногі молюски цієї групи (блюдечка та морські вушка) не мають спірально закрученої черепашки (мал. 73). Проте з ускладненням рівня організації молюсків їх черепашка дедалі більше закручується, як, наприклад, у найкрасивіших рідкісних черевоногих — конусів.
Повзаючи по морському дну, молюски живляться найдрібнішими частинками рослин, дрібними молюсками і червами. Трапляються також черевоногі, що паразитують на тілі морських їжаків.
• Чи знаєш ти, що в деяких народів молюски, наприклад черепашки каурі, і досі виконують функцію грошей або нагород? Отже, чим більше на шиї аборигена Океанії черепашок, тим він багатший, поважніший.
Мал. 73. Черевоногі молюски:
1 — слимак блюдечко; 2 — пурпурний слимак; 3 — слимак садовий;
4 — слизень рудий.
Легеневі молюски живуть у прісній воді й на суходолі. Серед них є рослиноїдні, всеїдні й хижаки.
Молюсків, що мають легені, поділяють на тих, у кого очі розташовані біля основи щупалець, і тих, у кого вони на вершині щупалець. До перших належать водяні слимаки — ставковики та котушки; до других — наземні молюски — виноградний слимак та садовий слимак, а також слизні — наземні молюски, які не мають черепашки (мал. 73). Слизні ведуть нічний спосіб життя. Вони живляться падаллю, грибами, дрібними круглими червами, рослинами, зокрема овочами та ягодами, завдаючи шкоди сільському господарству. Типовим представником слизнів є слизень польовий.
Черевоногі молюски — це найчисленніший клас молюсків. їм властива асиметрична будова тіла, яке складається з голови, тулуба й ноги. Тулуб міститься в черепашці. Ці молюски живуть переважно на дні морів і океанів, проте є й такі, що пристосувалися до життя в мілких прісних водоймах і навіть на суходолі.
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів двостулкових молюсків на прикладі беззубки звичайної.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Беззубка має овальну двостулкову черепашку, довжина якої звичайно близько 10 см. Передній кінець черепашки заокруглений, задній — загострений. Її стулки скріплюються на спинному боці спеціальною еластичною зв’язкою. Черепашка має тришарову будову. Зовні вона вкрита шаром рогоподібної органічної речовини під ним розташований шар вапняку. Цей шар ще називають порцеляновим. Зсередини черепашка вкрита тонким шаром перламутру (мал. 74).
• Усередину тіла двостулкового молюска часом потрапляє піщинка або уламок черепашки. Твердий предмет подразнює молюска, і він починає «одягати» його в шари перламутру. Так утворюється перлина.
Тіло беззубки складається з тулуба й ноги, що має форму клина. (Пригадай, що являє собою нога черевоногого молюска.) Тулуб міститься всередині черепашки.
Беззубка живе в ставках, озерах і річкових затонах з чистою, насиченою киснем водою. Молюск наполовину заривається в мул і фільтрує воду крізь мантійну порожнину. В такий спосіб беззубка добуває необхідний для дихання кисень та їжу — різноманітні мікроскопічні організми, що плавають поблизу дна, а також органічні рештки. Пересувається беззубка, просуваючи ногу вперед, закріплюється в ґрунті, а потім підтягує все тіло. Швидкість такого переміщення лише 20—30 см за годину. Виявити цих молюсків у воді можна за борозенками — їхніми слідами на м’якому ґрунті.
Будова тіла. Тіло молюска вкриває мантія, краї якої зрощуються, залишаючи лише невеликі отвори для циркуляції води — сифони. Між тілом і мантією існує мантійна порожнина, в якій знаходяться нога і пластинчасті зябра. Черепашка беззубки закривається за допомогою спеціальних пучків поперечно розташованих замикаючих м’язів. На внутрішній поверхні порожньої черепашки добре видно сліди їх прикріплення у вигляді округлих плям (мал. 74).
Мал. 74. Зовнішня і внутрішня будова беззубки:
1 — черепашка; 2 — пучки м’язів; 3 — відбитки пучків м'язів на черепашці; 4 — зябра; 5 — сифони; 6 — мантія; 7 — нога.
Мал. 75. Системи органів беззубки:
1 _ рот; 2 — стравохід; 3 — шлунок; 4 — кишечник; 5 — анальний отвір; 6 — серце; 7 — нервові вузли.
Травна система. У беззубки немає голови, тому немає глотки, язика і тертки. Рот веде до короткого стравоходу, який відкривається в шлунок. Від шлунка відходить середня кишка, що має кілька вигинів і закінчується анальним отвором, який відкривається в мантійну порожнину (мал. 75). Вивідний сифон є начебто другим анальним отвором, крізь який неперетравлені рештки їжі виводяться з мантійної порожнини назовні. Крім того, беззубка має печінку, що виділяє спеціальні речовини, які прискорюють травлення. їжею беззубки є найдрібніші рештки рослин і тварин, бактерії, які молюск відфільтровує з води крізь мантійну порожнину.
Видільна система складається з двох нирок, які одним кінцем відкриваються в порожнину тіла, а іншим — у мантійну порожнину.
Дихальна система. Беззубка дихає розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, які містяться всередині мантійної порожнини.
Кровоносна система незамкнена. Серце трикамерне і складається з двох передсердь і одного шлуночка. До кожного передсердя надходить кров від одного із зябер (мал. 75).
Нервова система представлена трьома парами нервових вузлів, 3 єднаних між собою нервовими волокнами (мал. 75).
Органи чуття. Через відсутність голови беззубка не має щупалець і очей. По суті, в неї збереглися лише органи дотику у вигляді різних виростів, розташованих по краю мантії.
• Проте не всім двостулковим молюскам так не пощастило з органами чуття, як беззубці. У деяких, навпаки, очей забагато. І відсутність голови не є тому перешкодою. Окремі види гребінців по краю мантії мають... близько 100 пар очей!
Розмноження і розвиток. Беззубки — роздільностатеві тварини, проте за зовнішнім виглядом розрізнити самців і самок неможливо. Розвиток запліднених яєць відбувається на зябрах материнського організму, де розвиваються личинки. На відміну від нешкідливих батьків, личинки паразитують у тілі риб. Коли повз молюска пропливає якась риба, він із силою закриває стулки черепашки, виштовхуючи личинок у воду. Личинка за допомогою спеціальної липкої нитки прикріплюється до зябер або плавців риби і паразитує в її тілі. За один-два місяці в тілі риби формується молодий молюск, він виходить назовні й падає на дно.
Maл. 76. Тридакна гігантська.
Різноманітність двостулкових молюсків. Загальна кількість видів двостулкових молюсків сягає 30 000. У наших прісних водоймах живе скойка, яка дуже схожа на беззубку, але має твердішу та масивнішу черепашку. Один із найдрібніших двостулкових молюсків — кулька річкова (від 10 до 25 мм у діаметрі). Цей молюск трапляється в тихих річечках із повільною течією. Дрейсена, колись поширена лише у морях, нині живе й у прісних водоймах. Вона веде прикріплений спосіб життя, утворюючи величезні скупчення на підводних предметах. Дрейсена завдає великої шкоди, якщо проникає в труби водопроводу, бо, розростаючись, може закупорити їх. У зоні коралових рифів живе найбільший молюск — тридакна гігантська (мал. 76). Довжина її стулок сягає 140 см, а маса — 300 кг.
• Своїми стулками тридакна навіть може затиснути ногу нирця і втопити його. Щоправда, стулки вона закриває дуже повільно, тому спійматися може лише «експериментатор», який навмисно встромить ногу в черепашку грізного молюска.
У теплих морях живе багато їстівних двостулкових молюсків — мідії, устриці, морські гребінці (мал. 77) тощо. Тепер цих цінних молюсків розводять штучно, влаштовуючи для цього на обмілинах спеціальні підводні ферми.
Мал. 77. Очі морського гребінця, що розміщені по краю мантії.
Мал. 78. Різні за розміром перлини в черепашці перлівниці.
З давніх-давен людей приваблюють перлівниці, у черепашках яких міститься щільний перламутровий шар. їх добувають заради перлів ( Мал. 78). Морськіперлівниці утворюють найякісніші перлини білого, рожевого, чорного кольорів. Серед них інколи трапляються перлини завбільшки з голубине яйце. Перлини прісноводних перлівниць найчастіше дрібні, нерівні, довгасті.
Двостулкові молюски відіграють неабияку роль у природі: вони очищають воду від шкідливих домішок.
Двостулкові молюски — це водні молюски, що мають двобічносиметричне тіло. їхня черепашка складається з двох стулок, скріплених на спинному боці спеціальною еластичною зв’язкою. Двостулкові мають дві пари пластинчастих зябер. У них немає голови, тому, на відміну від черевоногих, двостулкові позбавлені глотки, язика, очей і щупалець. Вони живляться, фільтруючи воду, як найпримітивніші багатоклітинні тварини.
Головоногі — найвисокоорганізованіші морські молюски. Це хижаки, що живляться рибою, ракоподібними, дрібними молюсками.
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів головоногих на прикладі восьминога звичайного, якого ще називають спрутом.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Восьминіг — велика істота, його маса сягає 25 кілограмів. Тіло восьминога складається з голови й тулуба (мал. 79). На його голові, навколо рота, розміщені 8 щупалець завдовжки до 3 метрів. Щупальця головоногих — це дуже видозмінена і розщеплена передня частина ноги первісного молюска, від якого походять сучасні головоногі. Щупальця — це так звані «руки» й «ноги» восьминога, за їх допомогою він ловить здобич, влаштовує житло і пересувається по дну. На кожному щупальці розташовані два ряди присосків, на голові — пара великих очей.
Черепашка у восьминога недорозвинена і розташована не зовні, а під шкірою у вигляді хрящових пластинок. Його тулуб огортає мантія. Тіло рите шкірою, яка містить спеціальні клітини з пігментами — логічними барвниками. Ці клітини з трьох наявних усередині них кольорів здатні створювати гаму різноманітних відтінків. Усі колірні перетворення можна спостерігати під час подразнювання восьминога.
Мал. 79. Загальний вигляд і будова тіла восьминога:
1 — зябра; 2 — серце; 3 — нирка; 4 — кишка; 5 — статева залоза; 6 — мантія; 7 — шлунок; 8 — сифон; 9 — око; 10 — головний мозок; 11 — роговий дзьоб; 12 — щупальце; 13 — присоски.
• У мистецтві змінювати своє забарвлення немає рівних каракатиці. Вона не лише миттєво міняє відтінки кольору, а й може зробитися смугастою, плямистою або навіть сіро-буро-малиновою з облямівкою.
Восьминіг може крокувати по дну або плавати. Плавання головоногих молюсків доречно назвати польотом, бо воно здійснюється за рахунок реактивної сили. Випорскуючи струмінь води з мантійної порожнини, молюск дістає імпульс, що швидко штовхає його в протилежний бік. Наприклад, найкращі підводні літуни — кальмари — розганяються до 70 км/год і вискакують з води на висоту триповерхового будинку.
Восьминіг — це хижа тварина теплих морів. Він шукає собі надійний притулок на дні: розколину в скелі або водорий у рифі. Проте може й сам влаштувати житло, стягуючи докупи камені, черепашки молюсків або панцирі крабів, яких уполював. Зі своєї «хатинки» він вистромлює двоє довгих щупалець і чатує на здобич. Захопивши тварину щупальцями з присосками, восьминіг убиває її отрутою слинних залоз, а потім подрібнює твердим роговим дзьобом. Він легко руйнує панцир найбільшого краба або стулки черепашки молюска.
• Дослідники, які безпосередньо вивчали восьминогів, не вважають їх чудовиськами. На їх думку, це доброзичливі, розумні істоти, яких легко приручити. Відомі випадки, коли спрути звикали до уподобаної людини, впізнавали серед багатьох інших і приязно обіймали її ногу або руку.
Будова тіла. Восьминіг має двобічносиметричну будову тіла. У нього добре розвинений внутрішній скелет, який захищає мозок, підтримує очі й щупальця (мал. 79).
Травна система восьминога доволі розвинена. Рот міститься біля основи щупалець, далі розташована глотка, а в ній — роговий дзьоб і язик з терткою. В глотку відкриваються протоки слинних залоз. Від глотки починається довгий стравохід, який переходить у шлунок, куди відкриваються протоки травних залоз. Від шлунка бере початок тонкий кишечник, що закінчується задньою кишкою. В неї входять протоки чорнильного мішка. Унікальною є здатність головоногих, зокрема й восьминога, в разі небезпеки утворювати «димову завісу», викидаючи порцію «чорнила». Це допомагає тварині не лише сховатися від ворога, а й на якийсь час позбавляє нападника, нюху.
Видільна система складається з чотирьох нирок.
Дихальна система. У мантійній порожнині восьминога міститься пазябер. Скорочування й розслаблювання м’язів мантії забезпечує постійне надходження води, насиченої киснем.
Кровоносна система. У восьминога лише частина крові виливається в порожнину тіла, а решта постійно циркулює по судинах. Кров восьминога блакитного кольору, бо містить мідь. Тварина має три серця: головне і два додаткових. Головне серце трикамерне і складається з двох передсердь і шлуночка. Воно розганяє кров по всьому організму, а додаткові серця лише проштовхують її крізь зябра.
Нервова система. Мозок восьминога добре розвинений і має зачатки сірої речовини — скупчення нервових клітин, які забезпечують складну поведінку і процес мислення. Серед безхребетних тварин восьминогів вважають «інтелектуалами». У них непогана пам’ять, їх досить легко приручити і можна дресирувати.
Органи чуття добре розвинені. Очі восьминога мають складну будову. У нього також розвинені органи рівноваги, дотику, нюху і смаку.
Розмноження і розвиток. Восьминоги — роздільностатеві тварини. Самка відкладає яйця в гнізді, захищеному огорожею з каменів або інших підводних предметів. Вона дуже дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає і погладжує їх, очищує від будь- якого сміття, неодмінно обливає водою і при цьому нічого не їсть. Більшість самок, виснажених своїми материнськими обов’язками, звичайно гине. Розвиток у восьминогів прямий — з яєць з’являються крихітні тваринки з дуже коротенькими щупальцями.
Різноманітність головоногих молюсків. Цей клас об’єднує близько 650 видів тварин (мал. 80). Примітивний головоногий молюск наутилус має багато щупалець. У нього збереглася тверда спірально закручена черепашка. Таку саму черепашку мали давні предки цих молюсків — амоніти, закам’янілі рештки яких легко знайти в завалах каменя-пісковика десь на берегах Дніпра.
Жили амоніти протягом 400 млн років і вимерли 80 млн років тому. Деякі види цих викопних молюсків вирізнялися дивовижними Розмірами (близько 3 м у діаметрі).
Мал. 80. Головоногі молюски:
1 — наутилус; 2 — каракатиці; 3 — кальмари.
До цього класу належать також кальмари і каракатиці. Кальмари це найрозвинутіші головоногі молюски. Вони мають плавці й 10 щупалець з присосками та гачками. Проте найбільше дивують очі кальмарів. В одних вони стирчать угору, нагадуючи телескоп, в інших — висять н стебельцях, а деякі мають асиметричні очі. В такому разі кальмар великим оком дивиться на глибині, де завжди панує темрява, а маленьким біля поверхні води, бо тут набагато світліше. Трапляються глибоководні кальмари з термоскопічними очима, що здатні сприймати теплові промені. Таких очей не має жодна інша тварина.
• Особливу групу становлять гігантські кальмари, яких у природі понад 10 видів. Протягом багатьох століть побутували легенди про морських чудовиськ розміром з будинок, із величезними очима і довжелезними руками, які спроможні затягти під воду корабель. Лише наприкінці XIX століття напевно встановили факт існування подібної тварини. Найбільший з викинутих хвилями на берег гігантських кальмарів мав масу тіла близько 8 тонн, а щупальця завдовжки до 20 метрів! Своїми щупальцями цей спрут міг би торкнутися вікна шостого поверху.
Головоногі молюски — це найбільш розвинуті безхребетні тварини. їм притаманні спільні з молюсками інших класів особливості будови: залишки зовнішньої черепашки, мантія, нога, що перетворилася на щупальця.
Тема: ТИП МОЛЮСКИ
У царстві Тварини молюски дістали назву «м'якуни». Проте не думай, що м’які ніжні й беззахисні молюски не здатні добре «влаштовуватися» в житті. Вони надійно утримують третє місце серед усіх тварин за кількістю видів.
Молюски поширені переважно в морях і океанах — на мілководді і на значній глибині. У солонкуватих та прісних водоймах живе невелика кількість видів молюсків. Деякі види м’якунів пристосувалися до життя на суходолі у вологих місцях Вони ведуть нічний спосіб життя, а в посушливий період впадають у літню сплячку
Тип Молюски об’єднує понад 130 000 видів тварин, серед яких добре відом слимаки — ставковики, котушки, рапани; двостулкові молюски — устриці, гребінці, беззубки; головоногі молюски — кальмари, восьминоги, каракатиці, що є найбільшими і «найрозумнішими» істотами серед безхребетних тварин.
Клас Черевоногі молюски
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів черевоногих молюсків на прикладі ставковика звичайного, поширеного в наших прісних водоймах.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Мабуть, ти брав до рук коричневого конусоподібного слимака, виловленого з води під час прогулянки, і бачив гірлянди цих істот, що, наче намистинки, нанизані на стебло латаття. Це і є ставковик. Ставковик звичайний — досить великий слимак завдовжки до 7 см. Його тіло міститься в суцільній черепашці коричневого кольору, закрученій в спіраль на 5—6 обертів за годинниковою стрілкою. Черепашка утворена з вапна, а зовні вкрита рогоподібною речовиною.
Тіло ставковика складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги (мал. 71). Голова добре помітна, на ній розташовані рот, очі й щупальця. Тулуб молюска міститься в черепашці і повторює її форму. Нога —непарний м’язовий виріст черевної стінки тіла. Нижня поверхня ноги називається підошвою. Завдяки хвилеподібним скороченням м’язів ноги ставковик повільно повзає по дну водойми, по камінню, водяних рослинах навіть по поверхні води
Мал. 71. Зовнішній вигляд ставковика:
1 — черепашка; 2 — мантія; 3 — голова; 4 — очі; 5 — щупальце; 6 — нога; 7 — дихальний отвір.
.Найчастіше тварини мають симетричну будову: два ока, два вуха, парні кінцівки. А от у дорослого черевоногого молюска відразу і не розбереш, що де: нога лише одна, тіло має асиметричну форму... Проте їхні «діточки» —личинки — за будовою подібні до інших тварин і мають двосторонню симетрію тіла.
Ставковик — ненажерлива всеїдна тварина. Він добуває їжу, зішкрібаючи з ґрунту, каменів і поверхні водяних рослин різноманітні обростання: водорості й дрібних тварин, які на них живуть.
Будова тіла. Передню частину тулуба ставковика оточує складка шкіри - мантія. Вільний простір між мантією і тілом молюска — мантійна порожнина, яка сполучається отворами з навколишнім середовищем.
Ставковик, як і решта молюсків, має вторинну порожнину тіла. Проміжки між органами заповнені паренхімою.
Травна система. Рот ставковика переходить у глотку, де міститься тертка - мускулистий язик, вкритий твердими зубчиками. За її допомогою равлик зішкрібає поживні речовини з різноманітних поверхонь. Глотка сполучається зі стравоходом, далі розташовані шлунок і кишечник, який закінчується анальним отвором, що відкривається в мантійну порожнину. Ставковик має спеціальну травну залозу — печінку (мал. 72).
Видільна система ставковика представлена спеціальним органом — ниркою. Одним кінцем нирка сполучається з порожниною тіла, а іншим — із мантійною порожниною. Таким чином, усі шкідливі речовини, що накопичуються в тілі, виводяться у навколишнє середовище.
Дихальна система молюсків добре розвинена. Незважаючи на водний спосіб життя, ставковик дихає киснем повітря. Він час від часу піднімається до поверхні води і крізь дихальний отвір набирає повітря, яке потрапляє в особливу кишеню мантії — легеню. Її стінки багаті на кровоносні судини, тому в легені відбувається збагачення крові киснем і виведення з неї вуглекислого газу (мал. 72).
Мал. 72. Системи внутрішніх органів ставковика:
1 -тертка; 2 — стравохід; 3 — шлунок; 4 — кишечник; 5 — печінка; 6 — анальний отвір: 7 - шлуночок; 8 — передсердя; 9 — легеня; 10 — нервове кільце; 11 — нерви.
• Усім любителям акваріумів, звичайно, відомий молюск ампулярія. Це істота органи дихання якої є напівзябрами, напівлегенями.
Кровоносна система. Завдяки роботі спеціального органа — серця по кровоносних судинах, які пронизують усе тіло молюска, циркулює безбарвна гемолімфа. Кровоносна система ставковика незамкнена. Це означає, що гемолімфа із судин виливається безпосередньо в проміжки між органами, омиває їх, віддаючи кисень і поживні речовини, далі знову збирається в судинах, якими рухається до легені, а потім до серця. Серце ставковика складається з двох камер: передсердя та шлуночка. Передсердя приймає гемолімфу із судин і, скорочуючись, проштовхує її в шлуночок, який, пульсуючи, жене гемолімфу по всьому тілу (мал. 72). (Пригадай, як побудована кровоносна система кільчастих червів.)
Нервова система ставковика (мал. 72) добре розвинена і представлена кількома гангліями. Особливого значення набувають навкологлоткові ганглії, які виконують функцію головного мозку. Від них відходять відростки, що розгалужуються по всьому тілу.
Органи чуття ставковика дещо своєрідні. У просторі він орієнтується завдяки органам дотику і органам, що допомагають визначати наявність хімічних речовин у повітрі й воді. Крім того, ставковик має органи рівноваги і пару очей.
Розмноження і розвиток. Ставковики — гермафродити. їхня статева залоза продукує як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Самозапліднення в молюсків не спостерігається. Кожен ставковик одночасно є самцем і самкою, а тому стає «батьком» одних «діточок» і «матір’ю» — інших.
Після парування ставковик відкладає до 200 яєць. Кладка має вигляд шнурів, що складаються з драглистої речовини, завдяки якій яйця прикріплюються до водяних рослин. Розвиток у ставковика прямий: з яєць відразу виходять маленькі молюски, схожі на дорослих особин. Вони швидко ростуть і у віці 6—7 місяців стають статевозрілими. Тривалість життя ставковика — близько 2 років.
Різноманітність черевоногих молюсків. Слимаки — найчисленніший за видами клас м’якунів, що налічує близько 100 000 видів. їх можна поділити на дві групи.
До першої групи належать молюски, що мають зябра і дихають киснем, розчиненим у воді; до другої — ті, що мають легені й дихають атмосферним повітрям.
Власники зябер переважають серед видів цього класу. Вони живуть на дні морів і океанів. Деякі черевоногі молюски цієї групи (блюдечка та морські вушка) не мають спірально закрученої черепашки (мал. 73). Проте з ускладненням рівня організації молюсків їх черепашка дедалі більше закручується, як, наприклад, у найкрасивіших рідкісних черевоногих — конусів.
Повзаючи по морському дну, молюски живляться найдрібнішими частинками рослин, дрібними молюсками і червами. Трапляються також черевоногі, що паразитують на тілі морських їжаків.
• Чи знаєш ти, що в деяких народів молюски, наприклад черепашки каурі, і досі виконують функцію грошей або нагород? Отже, чим більше на шиї аборигена Океанії черепашок, тим він багатший, поважніший.
Мал. 73. Черевоногі молюски:
1 — слимак блюдечко; 2 — пурпурний слимак; 3 — слимак садовий;
4 — слизень рудий.
Легеневі молюски живуть у прісній воді й на суходолі. Серед них є рослиноїдні, всеїдні й хижаки.
Молюсків, що мають легені, поділяють на тих, у кого очі розташовані біля основи щупалець, і тих, у кого вони на вершині щупалець. До перших належать водяні слимаки — ставковики та котушки; до других — наземні молюски — виноградний слимак та садовий слимак, а також слизні — наземні молюски, які не мають черепашки (мал. 73). Слизні ведуть нічний спосіб життя. Вони живляться падаллю, грибами, дрібними круглими червами, рослинами, зокрема овочами та ягодами, завдаючи шкоди сільському господарству. Типовим представником слизнів є слизень польовий.
Черевоногі молюски — це найчисленніший клас молюсків. їм властива асиметрична будова тіла, яке складається з голови, тулуба й ноги. Тулуб міститься в черепашці. Ці молюски живуть переважно на дні морів і океанів, проте є й такі, що пристосувалися до життя в мілких прісних водоймах і навіть на суходолі.
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів двостулкових молюсків на прикладі беззубки звичайної.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Беззубка має овальну двостулкову черепашку, довжина якої звичайно близько 10 см. Передній кінець черепашки заокруглений, задній — загострений. Її стулки скріплюються на спинному боці спеціальною еластичною зв’язкою. Черепашка має тришарову будову. Зовні вона вкрита шаром рогоподібної органічної речовини під ним розташований шар вапняку. Цей шар ще називають порцеляновим. Зсередини черепашка вкрита тонким шаром перламутру (мал. 74).
• Усередину тіла двостулкового молюска часом потрапляє піщинка або уламок черепашки. Твердий предмет подразнює молюска, і він починає «одягати» його в шари перламутру. Так утворюється перлина.
Тіло беззубки складається з тулуба й ноги, що має форму клина. (Пригадай, що являє собою нога черевоногого молюска.) Тулуб міститься всередині черепашки.
Беззубка живе в ставках, озерах і річкових затонах з чистою, насиченою киснем водою. Молюск наполовину заривається в мул і фільтрує воду крізь мантійну порожнину. В такий спосіб беззубка добуває необхідний для дихання кисень та їжу — різноманітні мікроскопічні організми, що плавають поблизу дна, а також органічні рештки. Пересувається беззубка, просуваючи ногу вперед, закріплюється в ґрунті, а потім підтягує все тіло. Швидкість такого переміщення лише 20—30 см за годину. Виявити цих молюсків у воді можна за борозенками — їхніми слідами на м’якому ґрунті.
Будова тіла. Тіло молюска вкриває мантія, краї якої зрощуються, залишаючи лише невеликі отвори для циркуляції води — сифони. Між тілом і мантією існує мантійна порожнина, в якій знаходяться нога і пластинчасті зябра. Черепашка беззубки закривається за допомогою спеціальних пучків поперечно розташованих замикаючих м’язів. На внутрішній поверхні порожньої черепашки добре видно сліди їх прикріплення у вигляді округлих плям (мал. 74).
Мал. 74. Зовнішня і внутрішня будова беззубки:
1 — черепашка; 2 — пучки м’язів; 3 — відбитки пучків м'язів на черепашці; 4 — зябра; 5 — сифони; 6 — мантія; 7 — нога.
Мал. 75. Системи органів беззубки:
1 _ рот; 2 — стравохід; 3 — шлунок; 4 — кишечник; 5 — анальний отвір; 6 — серце; 7 — нервові вузли.
Травна система. У беззубки немає голови, тому немає глотки, язика і тертки. Рот веде до короткого стравоходу, який відкривається в шлунок. Від шлунка відходить середня кишка, що має кілька вигинів і закінчується анальним отвором, який відкривається в мантійну порожнину (мал. 75). Вивідний сифон є начебто другим анальним отвором, крізь який неперетравлені рештки їжі виводяться з мантійної порожнини назовні. Крім того, беззубка має печінку, що виділяє спеціальні речовини, які прискорюють травлення. їжею беззубки є найдрібніші рештки рослин і тварин, бактерії, які молюск відфільтровує з води крізь мантійну порожнину.
Видільна система складається з двох нирок, які одним кінцем відкриваються в порожнину тіла, а іншим — у мантійну порожнину.
Дихальна система. Беззубка дихає розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, які містяться всередині мантійної порожнини.
Кровоносна система незамкнена. Серце трикамерне і складається з двох передсердь і одного шлуночка. До кожного передсердя надходить кров від одного із зябер (мал. 75).
Нервова система представлена трьома парами нервових вузлів, 3 єднаних між собою нервовими волокнами (мал. 75).
Органи чуття. Через відсутність голови беззубка не має щупалець і очей. По суті, в неї збереглися лише органи дотику у вигляді різних виростів, розташованих по краю мантії.
• Проте не всім двостулковим молюскам так не пощастило з органами чуття, як беззубці. У деяких, навпаки, очей забагато. І відсутність голови не є тому перешкодою. Окремі види гребінців по краю мантії мають... близько 100 пар очей!
Розмноження і розвиток. Беззубки — роздільностатеві тварини, проте за зовнішнім виглядом розрізнити самців і самок неможливо. Розвиток запліднених яєць відбувається на зябрах материнського організму, де розвиваються личинки. На відміну від нешкідливих батьків, личинки паразитують у тілі риб. Коли повз молюска пропливає якась риба, він із силою закриває стулки черепашки, виштовхуючи личинок у воду. Личинка за допомогою спеціальної липкої нитки прикріплюється до зябер або плавців риби і паразитує в її тілі. За один-два місяці в тілі риби формується молодий молюск, він виходить назовні й падає на дно.
Maл. 76. Тридакна гігантська.
Різноманітність двостулкових молюсків. Загальна кількість видів двостулкових молюсків сягає 30 000. У наших прісних водоймах живе скойка, яка дуже схожа на беззубку, але має твердішу та масивнішу черепашку. Один із найдрібніших двостулкових молюсків — кулька річкова (від 10 до 25 мм у діаметрі). Цей молюск трапляється в тихих річечках із повільною течією. Дрейсена, колись поширена лише у морях, нині живе й у прісних водоймах. Вона веде прикріплений спосіб життя, утворюючи величезні скупчення на підводних предметах. Дрейсена завдає великої шкоди, якщо проникає в труби водопроводу, бо, розростаючись, може закупорити їх. У зоні коралових рифів живе найбільший молюск — тридакна гігантська (мал. 76). Довжина її стулок сягає 140 см, а маса — 300 кг.
• Своїми стулками тридакна навіть може затиснути ногу нирця і втопити його. Щоправда, стулки вона закриває дуже повільно, тому спійматися може лише «експериментатор», який навмисно встромить ногу в черепашку грізного молюска.
У теплих морях живе багато їстівних двостулкових молюсків — мідії, устриці, морські гребінці (мал. 77) тощо. Тепер цих цінних молюсків розводять штучно, влаштовуючи для цього на обмілинах спеціальні підводні ферми.
Мал. 77. Очі морського гребінця, що розміщені по краю мантії.
Мал. 78. Різні за розміром перлини в черепашці перлівниці.
З давніх-давен людей приваблюють перлівниці, у черепашках яких міститься щільний перламутровий шар. їх добувають заради перлів ( Мал. 78). Морськіперлівниці утворюють найякісніші перлини білого, рожевого, чорного кольорів. Серед них інколи трапляються перлини завбільшки з голубине яйце. Перлини прісноводних перлівниць найчастіше дрібні, нерівні, довгасті.
Двостулкові молюски відіграють неабияку роль у природі: вони очищають воду від шкідливих домішок.
Двостулкові молюски — це водні молюски, що мають двобічносиметричне тіло. їхня черепашка складається з двох стулок, скріплених на спинному боці спеціальною еластичною зв’язкою. Двостулкові мають дві пари пластинчастих зябер. У них немає голови, тому, на відміну від черевоногих, двостулкові позбавлені глотки, язика, очей і щупалець. Вони живляться, фільтруючи воду, як найпримітивніші багатоклітинні тварини.
Головоногі — найвисокоорганізованіші морські молюски. Це хижаки, що живляться рибою, ракоподібними, дрібними молюсками.
Розглянемо зовнішній вигляд, спосіб життя, будову тіла і системи органів головоногих на прикладі восьминога звичайного, якого ще називають спрутом.
Зовнішній вигляд і спосіб життя. Восьминіг — велика істота, його маса сягає 25 кілограмів. Тіло восьминога складається з голови й тулуба (мал. 79). На його голові, навколо рота, розміщені 8 щупалець завдовжки до 3 метрів. Щупальця головоногих — це дуже видозмінена і розщеплена передня частина ноги первісного молюска, від якого походять сучасні головоногі. Щупальця — це так звані «руки» й «ноги» восьминога, за їх допомогою він ловить здобич, влаштовує житло і пересувається по дну. На кожному щупальці розташовані два ряди присосків, на голові — пара великих очей.
Черепашка у восьминога недорозвинена і розташована не зовні, а під шкірою у вигляді хрящових пластинок. Його тулуб огортає мантія. Тіло рите шкірою, яка містить спеціальні клітини з пігментами — логічними барвниками. Ці клітини з трьох наявних усередині них кольорів здатні створювати гаму різноманітних відтінків. Усі колірні перетворення можна спостерігати під час подразнювання восьминога.
Мал. 79. Загальний вигляд і будова тіла восьминога:
1 — зябра; 2 — серце; 3 — нирка; 4 — кишка; 5 — статева залоза; 6 — мантія; 7 — шлунок; 8 — сифон; 9 — око; 10 — головний мозок; 11 — роговий дзьоб; 12 — щупальце; 13 — присоски.
• У мистецтві змінювати своє забарвлення немає рівних каракатиці. Вона не лише миттєво міняє відтінки кольору, а й може зробитися смугастою, плямистою або навіть сіро-буро-малиновою з облямівкою.
Восьминіг може крокувати по дну або плавати. Плавання головоногих молюсків доречно назвати польотом, бо воно здійснюється за рахунок реактивної сили. Випорскуючи струмінь води з мантійної порожнини, молюск дістає імпульс, що швидко штовхає його в протилежний бік. Наприклад, найкращі підводні літуни — кальмари — розганяються до 70 км/год і вискакують з води на висоту триповерхового будинку.
Восьминіг — це хижа тварина теплих морів. Він шукає собі надійний притулок на дні: розколину в скелі або водорий у рифі. Проте може й сам влаштувати житло, стягуючи докупи камені, черепашки молюсків або панцирі крабів, яких уполював. Зі своєї «хатинки» він вистромлює двоє довгих щупалець і чатує на здобич. Захопивши тварину щупальцями з присосками, восьминіг убиває її отрутою слинних залоз, а потім подрібнює твердим роговим дзьобом. Він легко руйнує панцир найбільшого краба або стулки черепашки молюска.
• Дослідники, які безпосередньо вивчали восьминогів, не вважають їх чудовиськами. На їх думку, це доброзичливі, розумні істоти, яких легко приручити. Відомі випадки, коли спрути звикали до уподобаної людини, впізнавали серед багатьох інших і приязно обіймали її ногу або руку.
Будова тіла. Восьминіг має двобічносиметричну будову тіла. У нього добре розвинений внутрішній скелет, який захищає мозок, підтримує очі й щупальця (мал. 79).
Травна система восьминога доволі розвинена. Рот міститься біля основи щупалець, далі розташована глотка, а в ній — роговий дзьоб і язик з терткою. В глотку відкриваються протоки слинних залоз. Від глотки починається довгий стравохід, який переходить у шлунок, куди відкриваються протоки травних залоз. Від шлунка бере початок тонкий кишечник, що закінчується задньою кишкою. В неї входять протоки чорнильного мішка. Унікальною є здатність головоногих, зокрема й восьминога, в разі небезпеки утворювати «димову завісу», викидаючи порцію «чорнила». Це допомагає тварині не лише сховатися від ворога, а й на якийсь час позбавляє нападника, нюху.
Видільна система складається з чотирьох нирок.
Дихальна система. У мантійній порожнині восьминога міститься пазябер. Скорочування й розслаблювання м’язів мантії забезпечує постійне надходження води, насиченої киснем.
Кровоносна система. У восьминога лише частина крові виливається в порожнину тіла, а решта постійно циркулює по судинах. Кров восьминога блакитного кольору, бо містить мідь. Тварина має три серця: головне і два додаткових. Головне серце трикамерне і складається з двох передсердь і шлуночка. Воно розганяє кров по всьому організму, а додаткові серця лише проштовхують її крізь зябра.
Нервова система. Мозок восьминога добре розвинений і має зачатки сірої речовини — скупчення нервових клітин, які забезпечують складну поведінку і процес мислення. Серед безхребетних тварин восьминогів вважають «інтелектуалами». У них непогана пам’ять, їх досить легко приручити і можна дресирувати.
Органи чуття добре розвинені. Очі восьминога мають складну будову. У нього також розвинені органи рівноваги, дотику, нюху і смаку.
Розмноження і розвиток. Восьминоги — роздільностатеві тварини. Самка відкладає яйця в гнізді, захищеному огорожею з каменів або інших підводних предметів. Вона дуже дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає і погладжує їх, очищує від будь- якого сміття, неодмінно обливає водою і при цьому нічого не їсть. Більшість самок, виснажених своїми материнськими обов’язками, звичайно гине. Розвиток у восьминогів прямий — з яєць з’являються крихітні тваринки з дуже коротенькими щупальцями.
Різноманітність головоногих молюсків. Цей клас об’єднує близько 650 видів тварин (мал. 80). Примітивний головоногий молюск наутилус має багато щупалець. У нього збереглася тверда спірально закручена черепашка. Таку саму черепашку мали давні предки цих молюсків — амоніти, закам’янілі рештки яких легко знайти в завалах каменя-пісковика десь на берегах Дніпра.
Жили амоніти протягом 400 млн років і вимерли 80 млн років тому. Деякі види цих викопних молюсків вирізнялися дивовижними Розмірами (близько 3 м у діаметрі).
Мал. 80. Головоногі молюски:
1 — наутилус; 2 — каракатиці; 3 — кальмари.
До цього класу належать також кальмари і каракатиці. Кальмари це найрозвинутіші головоногі молюски. Вони мають плавці й 10 щупалець з присосками та гачками. Проте найбільше дивують очі кальмарів. В одних вони стирчать угору, нагадуючи телескоп, в інших — висять н стебельцях, а деякі мають асиметричні очі. В такому разі кальмар великим оком дивиться на глибині, де завжди панує темрява, а маленьким біля поверхні води, бо тут набагато світліше. Трапляються глибоководні кальмари з термоскопічними очима, що здатні сприймати теплові промені. Таких очей не має жодна інша тварина.
• Особливу групу становлять гігантські кальмари, яких у природі понад 10 видів. Протягом багатьох століть побутували легенди про морських чудовиськ розміром з будинок, із величезними очима і довжелезними руками, які спроможні затягти під воду корабель. Лише наприкінці XIX століття напевно встановили факт існування подібної тварини. Найбільший з викинутих хвилями на берег гігантських кальмарів мав масу тіла близько 8 тонн, а щупальця завдовжки до 20 метрів! Своїми щупальцями цей спрут міг би торкнутися вікна шостого поверху.
Головоногі молюски — це найбільш розвинуті безхребетні тварини. їм притаманні спільні з молюсками інших класів особливості будови: залишки зовнішньої черепашки, мантія, нога, що перетворилася на щупальця.
Перелік завдань для самоконтролю по темі: Молюски
Перелік орієнтовних питань, які допоможуть підготуватися до експрес-опитування по темі «Молюски». Отож, доповніть речення, або дайте коротку відповідь на наступні питання:
1. Усе тіло молюска, або значна його частина, вкрите …
2. Між тулубом і мантією утворюється проміжок, який називають …
3. Тип кровоносної системи молюсків …
4. Органами виділення в молюсків є …
5. Органам дихання молюсків є …
6. Назвати відділи тіла черевоногих молюсків.
7. Мідії та устриці належать до класу …
8. У двостулкових молюсків стулки черепашки з’єднані за допомогою…
9. Кальмар належить до класу…
10. Наутілус і каракатиця належать до класу…
11. Зябра молюсків розташовані …
12. Голова відсутня в представників класу …
13. Яким молюскам притаманний реактивний рух?
14. Якої форми черепашка виноградного равлика?
15. Що розташовується в мантійній порожнині?
16. Який тип розвитку притаманний молюскам?
17. З яких речовин складається черепашка молюсків?
18. Тип Молюски поділяється на такі класи ….
19. Як називається отвір в мушлі Черевоногих молюсків, через який висувається голова і нога молюска?
20. Радула, або тертка – це …
21. Слимаки, які не мають мушлі, належать до класу…
22. Чим і як живиться жабурниця?
23. Якої будови серце у двостулкових?
24. Який тип розвитку у двостулкових?
25. Де і як розвиваються личинки жабурниці?
26. Яке значення двостулкових в житті людини?
27. Назвати відділи тіла головоногих.
28. В чому проявляється шлюбна поведінка каракатиць і кальмарів?
29. Який тип розвитку в головоногих?
30. Як головоногі втікають від переслідувачів?
31. Які три типи руху властиві представникам класу Головоногі?
32. Чим представлена нервова система Черевоногих і Двостулкових?
33. Назвати органи чуття молюсків.
34. До класу Черевоногі належать такі представники …
35. Вода в мантійну порожнину двостулкових потрапляє через …
36. Чим представлена нервова система восьминога?
37. Щелепи у вигляді рогового дзьоба притаманні представникам класу …
2. Між тулубом і мантією утворюється проміжок, який називають …
3. Тип кровоносної системи молюсків …
4. Органами виділення в молюсків є …
5. Органам дихання молюсків є …
6. Назвати відділи тіла черевоногих молюсків.
7. Мідії та устриці належать до класу …
8. У двостулкових молюсків стулки черепашки з’єднані за допомогою…
9. Кальмар належить до класу…
10. Наутілус і каракатиця належать до класу…
11. Зябра молюсків розташовані …
12. Голова відсутня в представників класу …
13. Яким молюскам притаманний реактивний рух?
14. Якої форми черепашка виноградного равлика?
15. Що розташовується в мантійній порожнині?
16. Який тип розвитку притаманний молюскам?
17. З яких речовин складається черепашка молюсків?
18. Тип Молюски поділяється на такі класи ….
19. Як називається отвір в мушлі Черевоногих молюсків, через який висувається голова і нога молюска?
20. Радула, або тертка – це …
21. Слимаки, які не мають мушлі, належать до класу…
22. Чим і як живиться жабурниця?
23. Якої будови серце у двостулкових?
24. Який тип розвитку у двостулкових?
25. Де і як розвиваються личинки жабурниці?
26. Яке значення двостулкових в житті людини?
27. Назвати відділи тіла головоногих.
28. В чому проявляється шлюбна поведінка каракатиць і кальмарів?
29. Який тип розвитку в головоногих?
30. Як головоногі втікають від переслідувачів?
31. Які три типи руху властиві представникам класу Головоногі?
32. Чим представлена нервова система Черевоногих і Двостулкових?
33. Назвати органи чуття молюсків.
34. До класу Черевоногі належать такі представники …
35. Вода в мантійну порожнину двостулкових потрапляє через …
36. Чим представлена нервова система восьминога?
37. Щелепи у вигляді рогового дзьоба притаманні представникам класу …
Письмовий контроль знань
Кожен з вас отримає на уроці одну з наведених нижче карток з питаннями, на які маєте дати відповідь.
Щиро бажаю успіху в підготовці домашнього завдання =)
Тип Молюски
Картка №1
|
І. Доповнити пропущені слова в реченнях:
1) Усе тіло молюска, (або значна його частина) вкрите складкою шкіри ………….
2) Між тулубом і мантією утворюється проміжок, який називають …………..
3) Кровоносна система у молюсків ………..
ІІ. Опишіть зовнішню будову черевоногого молюска (великого ставковика, або будь-якого іншого)
|
Тип Молюски
Картка №2
|
І. Доповнити пропущені слова в реченнях:
1) Органами виділення в молюсків є ………..
2) Органи дихання молюсків представлені …….
3) Тіло головоногих молюсків складається з таких відділів …….
ІІ. Охарактеризуйте нервову систему та органи чуття молюсків.
|
Тип Молюски
Картка №3
|
І. Доповнити пропущені слова в реченнях:
1) Мідії та устриці належать до класу …….
2) У двостулкових молюсків стулки черепашки з’єднані за допомогою ……
3) Кальмар належить до класу …….
ІІ. Охарактеризуйте травну систему молюсків
|
Тип Молюски
Картка №4
|
І. Доповнити пропущені слова в реченнях:
1) Наутілус і каракатиця належать до класу ……..
2) Зябра водних молюсків розташовані в ……
3) Голова відсутня у представників класу ……
ІІ. Охарактеризуйте розмноження молюсків.
|
Тип Молюски
Картка №5
|
І. Оберіть із запропонованих відповідей привильні
1) Реактивний рух притаманний: а) жабурниці, б) ставковику, в) кальмару, г)слимаку.
2) Спірально закручену черепашку має: а) виноградний равлик, б)устриця, в)восьминіг, г) каракатиця
3) до мантійної порожнини відкриваються отвори: а)статевої системи, б) системи виділення, в) кровоносної системи, г) анальний отвір.
ІІ. Охарактеризуйте кровоносну систему молюсків.
|
Тип Молюски
Картка №6
|
Охарактеризуйте клас Двостулкові молюски
|
Тип Молюски
Картка №7
|
Охарактеризуйте клас Головоногі молюски
|
Тип Молюски
Картка №8
|
Охарактеризуйте клас Черевоногі молюски
|
Тип Молюски
Картка №9
|
І. Доповнити пропущені слова в реченнях:
1) Розвиток у молюсків може бути ……. або …….
2) Молюски призвичаїлися до …….. та …….. середовищ
3) Зазвичай до складу черепашок (мушель) входять такі речовини ……..
ІІ. Вкажіть основні відмінності між класами Черевоногі та Двостулкові молюски.
|
Дуже подобаються Ваші презентації. Цікаво, доступно, наочно.
ВідповістиВидалити