Дистанційне навчання за 25.10.14

для групи 15-2

ГАМЕТОГЕНЕЗ І ЗАПЛІДНЕННЯ

Звіт про виконання надіслати на електронну адресу ipa1010@yandex.ua  або в коментарях до цього допису

Які типи запліднення відомі у рослин і тварин? Що таке мітоз і мейоз? Яка будова генеративних органів у квіткових рослин?
Процес утворення статевих клітин має назву гаметогенез (від грец. гамете - дружина або гаметес - чоловік та генезіс).
Як утворюються статеві клітини? Розглянемо процеси утворення статевих клітин на прикладі ссавців (мал. 13). Яйцеклітини і сперматозоїди, зазвичай, мають гаплоїдний (одинарний) набір хромосом. Вони утворюються в статевих залозах із первинних диплоїдних статевих клітин через низку послідовних стадій: розмноження, росту, дозрівання і формування.
На стадії розмноження первинні статеві клітини діляться шляхом послідовних мітозів, унаслідок чого їхня кількість значно зростає. На стадії росту клітини, які утворилися, збільшуються до певних розмірів. На стадії дозрівання первинні диплоїдні статеві клітини діляться шляхом мейозу і перетворюються на незрілі гаплоїдні гамети. Цей процес має свої особливості при утворенні сперматозоїдів і яйцеклітин.
При дозріванні чоловічих статевих клітин унаслідок двох послідовних мейотичних поділів утворюється чотири однакові гаплоїдні клітини. На стадії формування ядро і цитоплазма цих клітин ущільнюються, завдяки чому їхні розміри зменшуються. Лише після дозрівання сперматозоїди набувають здатності до самостійного пересування і запліднення яйцеклітини.
Під час дозрівання жіночих статевих клітин після першого поділу мейозу утворюються дві різні за розмірами гаплоїдні клітини: велика, яка містить запас поживних речовин, необхідних для розвитку зародка, і дрібна (так зване полярне тільце). Після другого мейотичного поділу утворюються чотири гаплоїдні клітини: одна велика яйцеклітина і три дрібні полярні тільця. Полярні тільця в процесі розмноження участі не беруть і через деякий час зникають. На стадії формування в яйцеклітини утворюється частина зовнішніх оболонок.
Розбіжності в утворенні сперматозоїдів і яйцеклітин пояснюються тим, що сперматозоїд під час запліднення лише вносить у яйцеклітину спадковий матеріал і тому його маса не має значення для розвитку майбутнього зародка. Яйцеклітина, крім своєї половини спаднового матеріалу, містить також усі органели і запас поживних речовин, які зародок використовує в процесі свого розвитку. Зберігаючи максимальну масу цитоплазми, яйцеклітина має стати гаплоїдною. Це досягається двома послідовними, але нерівномірними мейотичними поділами: дрібні полярні тільця призначені саме для видалення зайвого спадкового матеріалу.

Мал. 13. Схема розвитку сперматозоїдів і яйцеклітини

Як відбувається запліднення у різних груп живих істот? У тварин запліднення може бути зовнішнім і внутрішнім. При зовнішньому заплідненні жіноча і чоловіча статеві клітини зливаються поза органами статевої системи самки (або гермафродитної особини). Зовнішнє запліднення властиве здебільшого мешканцям водойм (багатощетинковим червам, двостулковим молюскам, річковим ракам, голкошкірим, ланцетникам, більшості кісткових риб і земноводних), а також деяким наземним тваринам (наприклад, дощовим черв’якам).
Внутрішнє запліднення відбувається в органах статевої системи самки (або гермафродитної особини). Воно притаманне більшості наземних тварин (комахам, плазунам, птахам, ссавцам), а також багатьом мешканцям водойм (наприклад, хрящовим рибам).

Мал. 14. Запліднення:

1 - яйцеклітина; 2 - сперматозоїди;

3 - проникнення сперматозоїда в яйцеклітину;

4  - злиття ядер сперматозоїда і яйцеклітини

Сергій Гаврилович Навашин

(1857-1930)

Під час запліднення яйцеклітина активується, в неї проникає сперматозоїд і їхні ядра зливаються (ма.і. 14). Після проникнення сперматозоїда властивості оболонок яйцеклітини змінюються, і вона стає непроникною для інших сперматозоїдів.
Для процесу запліднення водоростям і вищим споровим рослинам необхідна волога, в якій пересуваються сперматозоїди. У голонасінних і покритонасінних процес запліднення не залежить від вологості середовища. У цих груп рослин заплідненню передує процес запилення. Запилення - це перенесення пилкового зерна, яке містить чоловічі статеві клітини, з пиляків тичинок на приймочку маточки (покритонасінні) або на насінний зачаток (голонасінні). У покритонасінних запилення може відбуватися за допомогою тварин-запилювачів (комахи, дрібні птахи), вітру, води, а у голонасінних - лише вітру.
Запилення може бути перехресним (якщо пилкове зерно з однієї квітки потрапляє на приймочку маточки іншої) або ж спостерігається самозапилення (пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки).
Розглянемо процес запліднення у рослин на прикладі покритонасінних. Вперше його дослідив 1898 року український вчений С.Г. Навашин. Цей процес дістав назву подвійного запліднення (мал. 15).
Після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починається формування пилкової трубки. У пилкову трубку переходять три гаплоїдні клітини - вегетативна і два спермії. Вегетативна клітина утворює поживне середовище для сперміїв і з часом зникає. Пилкова трубка проникає в зародковий мішок, який знаходиться всередині насінного зачатка. Зародковий мішок містить сім клітин. На обох його полюсах розташовані шість гаплоїдних клітин, одна з яких яйцеклітина, а в центрі -    клітина (центральна) з двома гаплоїдними ядрами. З часом ці ядра зливаються, утворюючи вторинне диплоїдне ядро.
Потрапивши до зародкового мішка, один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною. Так утворюється диплоїд - на зигота, з якої згодом розвивається зародок. Другий спермій зливається з центральною клітиною, яка внаслідок цього стає триплоїдною (тобто має три гаплоїдні набори хромосом). У подальшому з цієї клітини розвивається тканина - ендосперм (від грец. ендон - внутрішній і сперма - сім’яна рідина), клітини якої містять поживні речовини, потрібні для розвитку зародка.
Подвійне запліднення у покритонасінних - це фактично два різних процеси, оскільки зародок розвивається лише із заплідненої яйцеклітини. Злиття другого спермія з центральною клітиною назвати заплідненням можна лише умовно, оскільки з утвореної триплоїдної клітини розвивається не новий організм, а ендосперм.
Яке біологічне значення процесу запліднення? Під час запліднення відновлюється хромосомний набір, притаманний особинам певного виду. У заплідненій яйцеклітині з кожної пари гомологічних хромосом одна - батьківська, інша - материнська. Тому новий організм, який розвивається із зиготи, несе в собі спадковий матеріал обох батьків, що підсилює спадкову мінливість. Цьому сприяє і процес мейозу, під час якого відбувається обмін ділянками між гомологічними хромосомами.
Значення процесу подвійного запліднення у покритонасінних рослин полягає в утворенні триплоїдної клітини, з якої згодом розвивається ендосперм. Збільшення вмісту ДНК в її ядрі зумовлює підсилення процесів біосинтезу білків, тобто збільшення запасів поживних речовин, потрібних для розвитку зародка. Завдяки цьому у покритонасінних зародок розвивається значно швидше, ніж у голонасінних, ендосперм в яких гаплоїдний.

Мал. 15. Подвійне запліднення у квіткових рослин

для 15-3

Звіт про виконання надіслати на електронну адресу ipa1010@yandex.ua  або в коментарях до цього допису

тема: Водне середовище існування

Як ви гадаєте, чим водне середовище відрізняється від наземно-повітряного?

Водне середовище існування за своїми умовами значно відрізняється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, менший вміст кисню, значні перепади тиску, різні типи водойм  відрізняються за концентрацією солей, швидкістю течій.

Гідробіонти – організми, що мешкають у водному середовищі, та мають певні адаптації до нього.

Екологічні групи гідробіонтів.

Планктон – організми нездатні до протидії течіям.

Нектон – організми, здатні до активного пересування у товщі води, незалежно від  напрямків течій.

Бентос – організми, які мешкають на поверхні та в товщі грунту водойм.

Нейстон – організми, які живуть на межі водного і повітряного середовищ.

Перифітон – гідробіонти, що ведуть прикріплений до якогось субстрату спосіб життя.

Температурний режим.

Висока теплоємність води зумовлює значно менші коливання температури у поверхневих шарах води порівняно з повітрям, але різні типи водойм значно відрізняються за температурним режимом.

Світло.

Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. Деякі глибоководні організми самі здатні виробляти світло. Оскільки вода поглинає промені світла, то навіть організми з добре розвиненими очима бачать лише на незначній  відстані. Тому для спілкування, орієнтації у просторі, пошуку поживи вони використовують, крім світла, звукові, електричні, хімічні способи передавання і отримання інформації.

Сольовий склад води.

В океанічній воді солоність відносно стала (34-35‰). Солоність впливає на надходження води в організм, що обмежує поширення гідробіонтів. 

Вміст кисню.

Кисень надходить у воду завдяки дифузії з атмосфери та внаслідок фотосинтезу водних рослин. Зі збільшенням глибини концентрація кисню зменшується.

Густина води.

З густиною пов'язаний тиск. При зануренні на кожні 10 м тиск зростає на 1 атмосферу. Більшість видів адаптована до існування на певних глибинах.

Переміщення водних мас.

Зумовлені зміною положення Землі відносно Сонця і Місяця відносно Землі (припливи і відпливи), земним тяжінням (течії річок), впливом вітру тощо. Рух води забезпечує міграції гідро біонтів і переміщення поживних часток.

Перевірте себе:

Які бувають екологічні групи гідро біонтів?

Які адаптації мають гідробіонти для існування у водному середовищі?

Назвіть, які з екологічних факторів найбільше впливають на гідробіонтів?

Домашнє завдання

§26, вивчити конспект

для 13-1, 18-1

Певна сукупність відносин в економічній сфері, що характеризується посередництвом грошових цінностей при продажах і покупках товарів, називається ринком. Ця досить складна і розгалужена структура дозволяє виробникам реалізовувати свою продукцію в максимальній відповідності з існуючим споживчим попитом. Вона охоплює своїм впливом усі сфери сучасних економічних взаємин.

Основні ознаки ринку – наявність елементів, які безпосередньо мають відношення до забезпечення виробництва, а також присутність компонентів грошового та матеріального обігу. На цю економічну структуру справляють істотний вплив різні форми власності і господарювання, а також специфічні особливості, присутні в сфері обігу готової продукції, рівень приватизації підприємств тощо

Ринок має певні зв’язки з духовною та невиробничої сферою, а також з реалізацією продуктів інтелектуальної діяльності письменників, вчених, художників і т.д. Все це розмаїття взаємин обумовлює його складну структуру. Вона, у свою чергу, включає в себе різноманітні види ринків, а також його різні типи.

Вчені виділяють більше десяти критеріїв, які є ключовими для характеристики цієї складної структури. Види ринків та їх класифікація включає до свого складу безліч груп. Вони поділяються по просторовому розташуванню і економічним взаєминам:

1.
За географічною знаходженню:

– локальні (місцеві);

– регіональні;

– національні;

– світові.

2. За призначенням об’єктів ринок поділяється на:

– споживчий;

– цінних паперів;

– робочої сили;

– валютний;

– інформаційний;

– науково-технічний.

3. По групах товарів:

– ринки продукції виробничого призначення;

– ринки товарів споживання;

– ринки матеріалів і сировинних ресурсів.

4. По суб’єктам ринкових відносин:

– купівельний ринок;

– ринок продавців;

– установ державної сфери;

– посередницький.

5. За наявністю конкурентів види ринків підрозділяються на:

– монопольні;

– олігопольні;

– монополістичної конкуренції;

– досконалої конкуренції.

6. За ознаками насичення вони групуються на:

– рівноважні;

– дефіцитні;

– надлишкові.

7. За характером зрілості взаємин ринкова структура може бути:

– нерозвиненою;

– розвиненою;

– формується.

8. По відношенню до чинного законодавства види ринків групуються на:

– офіційні;

– тіньові.

9. За типами реалізації вони поділяються на:

– роздрібні;

– оптові.

10. За асортиментним характеристикам реалізованих товарів виділяють наступні види ринків:

– замкнуті (що пропонують покупцям продукцію, випущену першим виробником);

– насичені (реалізують товари, вироблені різними підприємствами);

– широкого асортиментного переліку (що пропонують ряд певної продукції, використання якої задовольняє пов’язані між собою потреби);

– змішані (реалізують найрізноманітніші товари).

11. За галузевою типом розрізняють:

– нафтовий ринок;

– автомобільний;

– комп’ютерний ринок і т.д.

У складній структурі ринків особливо виділяються п’ять видів. До них відносять:

– ринок послуг і товарів, куди входять різні підвиди цієї групи, реалізують продукцію споживчого попиту;

– ринок виробничих факторів (знарядь праці та нерухомості, матеріальних, енергетичних і сировинних ресурсів, а також природних копалин);

– фінансовий ринок (інвестиційний, кредитний, валютно-грошовий, а також цінних паперів);

– ринок інтелектуальних товарів (інновацій, винаходів, послуг інформаційного характеру, а також літературних і художніх творів);

– ринок робочої сили (трудових ресурсів).

Інфраструктура ринку - це система установ, підприємств, організацій і служб, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До неї належать аукціони, різні види бірж, ярмарки, торгові палати, банки та інші фінансові установи, страхові та інвестиційні компанії, пункти прокату та лізингу, інформаційно-комерційні та постачальницько-збутові організації, служби зайнятості, аудиторські організації, центри маркетингу, холдингові компанії, брокерські та дилерські контори, транспортні комунікації та засоби оперативного зв'язку, рекламні агентства та ін. Тобто, ринкова інфраструктура - це сукупність різних інститутів ринку, що обслуговують і створюють сприятливі умови для ефективного функціонування різних видів ринків.

Елементи ринкової інфраструктури безпосередньо пов'язані з обслуговуванням певних ринків, через них реалізуються її функції. Головні з них такі: забезпечує фінансову і кредитну підтримку, включно з лізингом, аудитом, страхуванням суб'єктів підприємницької діяльності; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції товаровиробників; здійснює маркетингове, інформаційне і рекламне обслуговування, правове та економічне консультування підприємців і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує прискорення товарно-грошового обігу, руху капіталів, переливання їх із менш прибуткових галузей економіки у більш прибуткові.

Кожний вид ринку має конкретну ринкову установу. Так, ринок засобів виробництва і ринок предметів споживання обслуговують аукціони, ярмарки, товарні біржі, торгові доми, торгово-промислові палати, магазини, пункти прокату і лізингу, брокерські компанії. Фінансовий ринок (грошей і цінних паперів) обслуговують фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники. Валютний ринок обслуговують банки. Ринок праці (робочої сили) обслуговують біржі праці або служби зайнятості. Зупинимося на характеристиці елементів інфраструктури ринку.

Аукціон — це спосіб продажу конкретних товарів з публічних торгів у заздалегідь визначений час та у визначеному місці покупцю, який запропонував найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводять судові органи чи органи влади з метою стягнення боргів з неплатників, а також різні організації (державні й приватні) для реалізації конфіскованих товарів та заставленого, але не викупленого в строках майна. Аукціони добровільні, які організуються з ініціативи власників товарів, що реалізуються.

Існують і міжнародні аукціони, на яких проводяться публічні відкриті торги за певними товарними групами: чай, тютюн, хутро, прянощі, риба, а також предмети розкошу та твори мистецтва тощо.

Ярмарки — це регіональні торги, які організовуються у певному місці і в певний час. Як правило, найчастіше вони проводяться для сезонного розпродажу сільськогосподарської продукції. Так, наприклад, в Україні віддавна значною популярністю користується Сорочинський ярмарок у Полтавській області. Існують також і міжнародні ярмарки, на яких здебільшого торгують за зразками.

Торгово-промислова палата - це організація, що сприяє розвитку зовнішніх зв 'язків і торгівлі. Вона забезпечує участь вітчизняних товаровиробників у міжнародних виставках, а також сприяє організації іноземних виставок в Україні.

Товарна біржа - це особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту та пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє здійсненню пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа являє собою регулярно функціонуючий товарний ринок, на якому здійснюються оптові торговельні операції з купівлі-продажу однорідних товарів на основі встановлених стандартів, зразків та попередньої біржової експертизи. Тут продаються і купуються, як правило, не самі товари, а титул власності на них або біржові контракти на їх постачання. При цьому продавець зобов'язаний мати відповідний товар у наявності і доставити його покупцеві в обумовлений біржовим контрактом строк. Метою діяльності товарної біржі є укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозиції певних товарів. Кожна товарна біржа спеціалізується на окремих товарах або їх групах. Принциповими властивостями біржових товарів є стандартність, однорідність, взаємозамінність.

Економічна роль товарних бірж полягає в тому, що вони сприяють впорядкуванню і прискоренню товарообігу, встановленню ринкової рівноваги, неперервності процесу відтворення.

Створення товарних бірж в Україні почалося з 1990 року. Правові умови створення та діяльність товарних бірж у вітчизняній економіці визначаються Законом України "Про товарну біржу" та Господарським Кодексом України. У цьому Кодексі, прийнятих відповідно до нього законах розглядаються основні умови створення та діяльності товарної біржі, її права та обов'язки, правила здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі, порядок державної реєстрації товарної біржі, характеристика органів управління біржею, її організаційної структури.

Товарні біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані, публічні та приватні. На універсальних біржах продаються товари різних груп. Так, на універсальній товарній біржі у Києві продаються худоба, свинина, яловичина, картопля, капуста, консервовані огірки та інші сільськогосподарські товари. На спеціалізованих товарних біржах об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні споріднені групи (алюміній, мідь, нікель, вугілля, нафта, бензин, кава, какао, цукор, зерно тощо). Наприклад, відома Лондонська товарна біржа займається продажем металів, Нью-Иоркська біржа продає каву, какао, цукор.

На публічних товарних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, що не є членами біржі. Діяльність цих товарних бірж регулюється законодавчими та урядовими актами, статутом біржі та правилами біржової торгівлі.

Приватні товарні біржі організовуються і функціонують у формі акціонерних корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери.

Торговельні операції на товарних біржах здійснюються за форвардними і ф'ючерсними угодами (контрактами).

Форвардні угоди - це зобов'язання продавця здійснити постачання покупцю певної кількості товару домовленої якості у зазначений час і за визначеними цінами, що забезпечують відповідний прибуток. Ці угоди вигідні як для продавців так і для покупців, тому що вони гарантують продаж чи купівлю товару на прийнятих умовах і застраховують від можливих змін цін на нього на реальному ринку.

Ф'ючерсні угоди - це придбання права купити відповідний товар у майбутньому за біржовою (котирувальною) ціною, тобто це акти купівлі-продажу не самого товару, а прав на товар (наприклад, зерно майбутнього врожаю). Вони укладаються, як правило, не для здійснення торговельних операцій, а з метою страхування від можливих змін цін на товари, від ризику небажаного і для продавця, і для покупця, що однаково зацікавлені у стабілізації руху цін на реальному ринку. Інакше кажучи, метою ф'ючерсної торговельної операції є отримання різниці між ціною угоди в день її укладення і ціною в день її виконання, яку виплачують або продавець, якщо ціна товару зросла, або покупець, якщо ж ціна знизилась. Втрати (збитки) продавців чи покупців, що зумовлені зміною цін на реальному ринку, компенсує біржа за рахунок коштів, внесених учасниками ф'ючерсних угод.

Фондова біржа — це установа, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів — акцій, облігацій сертифікатів, векселів тощо за реальними ринковими цінами. її роль в ринковій економіці буде розглянута в наступних главах.

Наступним важливим елементом інфраструктури ринку є валютна біржа. Вона являє собою специфічний ринок, де об'єктом купівлі-продажу є різні національні валюти відповідно до попиту та пропозиції. На валютній біржі здійснюються визначення ринкового курсу іноземних валют, укладання угод з членами біржі на купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу, операції Центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти тощо.

Нині найбільші валютні біржі знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку, Цюріху, Токіо та інших містах.

Важливим елементом сучасної інфраструктури ринку є біржа праці (робочої сили), або служба зайнятості. Біржа праці - це організація, яка регулярно здійснює посередницькі операції між підприємцями (роботодавцями) і найманими працівниками з метою купівлі-продажі товару — "робоча сила ".

Біржа праці здійснює аналіз стану ринку праці, прогнозує попит і пропозицію робочої сили, веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням, сприяє підготовці і перепідготовці кадрів, створенню додаткових робочих місць, працевлаштуванню працездатних осіб, здійснює професійну орієнтацію молоді, виплачує грошову допомогу по безробіттю, надає профконсультації тощо.

Значне місце в інфраструктурі ринку займає кредитна система. Вона являє собою сукупність різних видів банків та банківських об'єднань, інвестиційних фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, ощадних та інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів і надають їх економічним суб'єктам у вигляді грошових позик на умовах повернення і платності. Головною ланкою кредитної системи є банківська система. Банки - це фінансово-кредитні організації, що спеціалізуються на акумуляції грошових коштів та кредитуванні, посередництві у грошових розрахунках з економічними суб'єктами і операціях з цінними паперами.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси, основою яких є центральні і місцеві бюджети. Ці бюджети мають різні джерела доходів і витрачаються на різні цілі. Через державний бюджет відбувається перерозподіл доходів, фінансування державних цільових програм.

Елементом інфраструктури ринку є суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання.

Страхування - діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання, пов 'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Наявність централізованих грошових коштів дає, з одного боку, високі гарантії відшкодування збитків суб'єктам ринку, а з іншого - дає змогу економно і ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Суб'єкти страхової діяльності (страхові компанії) продають страхові поліси (свідоцтва) та акумулюють страхові внески юридичних і фізичних осіб. Одержані доходи розміщують в цінних паперах. Вони можуть надавати довгострокові кредити суб'єктам підприємницької діяльності.

Важливим елементом ринкової інфраструктури є аудиторські організації, які надають аудиторські послуги суб'єктам господарювання.

Аудит — це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання кваліфікованими спеціалістами (аудиторами) з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим правилам і нормативам.

Аудит може здійснюватися незалежними особами (аудиторами), які мають кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю; аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Висновки аудиторських перевірок про господарсько-фінансову діяльність підприємства є гарантією його надійності, фінансової стійкості.

Сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, порядок їх підготовки, облік аудиторських організацій та аудиторів здійснює Аудиторська палата України.

Ще одним елементом ринкової інфраструктури є законодавство, правова система, що регулює взаємовідносини суб'єктів ринку.

Формування і функціонування ефективної ринкової інфраструктури в Україні активно впливатиме на розвиток сучасних ринкових відносин, підприємницької діяльності, зростання вітчизняної економіки.