Трішки приємних спогадів

Дорогенькі мої  студенти, дуже скучаю за вами! Обов'язково зайду в коледж вас навідати!

Питання для усного опитування по темі "Амфібії"

 Наведіть приклади тварин, які належать до класу Земноводні.
 Опишіть зовнішню будову  амфібій  (на прикладі жаби)
Дайте характеристику покривам тіла амфібій.
Як побудований скелет жаби? (Відділи та їх складові)
Які будова та функції систем органів земноводних? (травна, видільна, дихальна, нервова, статева)
Як відбувається розмноження та запліднення в земноводних?
Охарактеризувати розвиток земноводних.
Різноманітність амфібій. (На які ряди поділяється клас, та їх коротка характеристика)

Плазуни (презентація до уроку + параграф)

ПЛАЗУНИ

Клас Плазуни, або Рептилії, об’єднує чотириногих хребетних, тіло яких вкрите роговими лусками. Хоч вони походять від давніх амфібій, їх розвиток і розмноження відбуваються лише на суходолі, навіть водяні рептилії виходять на суходіл для відкладання яєць.

До плазунів належать сучасні тварини: ящірки, змії, черепахи, крокодили і велетні минулого, які зникли безслідно,— динозаври, птеродактилі, іхтіозаври.

У наш час на земній кулі налічується близько 6000 видів рептилій.

 Спосіб життя і будова тіла плазунів. Системи внутрішніх органів. Розмноження і розвиток

Спосіб життя і будова тіла

Розглянемо спосіб життя і будову тіла плазунів на прикладі прудкої ящірки — однієї з найзвичайніших рептилій фауни України (мал. 101).

Спосіб життя. Прудка ящірка поширена на тих ділянках суходолу, що добре обігріваються сонцем. Схованками для ящірок слугують нірки, які вони здатні рити самі, але найчастіше ці тварини використовують старі нори мишей або інших дрібних гризунів.

Ящірка веде денний спосіб життя. Вона залишає схованку, коли сходить сонце, і гріється біля її входу. Потім розпочинає полювання. (Поміркуй, чому ящірка спочатку гріється, а тоді полює.) Її здобич — жуки, коники, гусінь, черви і павуки. Прудка ящірка швидко бігає, різко змінюючи напрямок руху. Вона добре лазить по деревах, кущах і високій траві, здатна плавати і пірнати.

Будова тіла. Тіло ящірки складається з голови, шиї, тулуба, хвоста і кінцівок. (Подумай, чим будова тіла ящірки відрізняється від будови тіла жаби.)

Голова ящірки відокремлена від тулуба добре означеною шиєю. Два ока, що містяться по боках голови, мають, як і в жаби, повіки і мигальну перетинку. На кінці передньої частини голови є ніздрі. Зовнішня порожнина середнього вуха закрита округлою барабанною перетинкою (мал. 102).

Мал. 101. Загальний вигляд Мал.   102. Будова голови ящірки:

прудкої ящірки. 1 — око; 2 — ніздря; 3 — язик;

4 — барабанна перетинка.

Мал. 103. Скелет прудкої ящірки:

1 - череп; 2 — пояс передніх кінцівок; 3 — хребет; 4 — пояс задніх кінцівок.

Тулуб ящірки стрункий і гнучкий, він закінчується довгим хвостом. Якщо вхопити ящірку за хвіст, то вона миттєво відкине його. Таке самокаліцтво дістало назву автотомії (від грец. авто — сам, томія — відсікання). Скажімо, коли ящірку хапає за хвіст хижак, то хвіст, що деякий час ще продовжує звиватися, відволікає увагу хижака від самої тварини, завдяки чому вона встигає втекти. Згодом хвіст відновлюється. Інколи на місці втраченого хвоста відростають відразу два нових.

Задні й передні кінцівки ящірки майже однакові за довжиною, вони розташовані по обидва боки тіла і мають по п’ять довгих тонких пальців.

Покриви тіла. Тіло ящірки зовні вкрите сухою шкірою з роговими лусками, які на верхньому і нижньому його боках мають різну форму. Луски на голові називають щитками, а на хвості — кільцями. Щороку ящірка линяє: замінює старий покрив на новий. Стара шкіра, що спадає з    тіла, має вигляд сухої плівки.

Опорно-рухова система. Скелет прудкої ящірки (мал. 103) відрізняється від скелета жаби. У черепі ящірки значно менше хрящових структур. Череп рухомо з’єднаний із хребтом. Шийний відділ хребта складається з кількох хребців, що забезпечує рухомість голови. Хребет поділяється на п’ять відділів: шийний, грудний, тулубово-поперековий, крижовий та хвостовий — і має близько 100 хребців. До грудних хребців прикріплюються справжні ребра. Передні ребра з’єднуються з грудниною, утворюючи грудну клітку. Передні й задні кінцівки та їхні пояси в ящірки мають таку саму будову, як і в жаби. Головна особливість мускулатури ящірки й усіх плазунів полягає в тому, що в них з’являються міжреберні м’язи, які беруть участь у процесі дихання.

Системи внутрішніх органів

Травна система прудкої ящірки (мал. 104) досконаліша, ніж у земноводних, що дає змогу тварині використовувати різноманітнішу їжу і певним чином перетравлювати її. Травний тракт рептилій має чіткий розподіл на окремі органи. (Пригадай, на які відділи поділяється травний тракт риб і амфібій.)

Дрібні зуби ящірки слугують лише для захоплення і утримання здобичі. Слина не лише змочує їжу, а й містить спеціальні речовини, завдяки яким процес перетравлення їжі починається безпосередньо в глотці. Місткий шлунок відокремлений від кишечнику. Кишечник закінчується клоакою.

Мал. 104. Системи внутрішніх органів ящірки:

1 — рот; 2 — ротова порожнина; 3 — глотка; 4 — стравохід; 5 — шлунок; 6  — кишечник;

7 — клоака; 8 — трахея; 9 — легені; 10 — печінка; 11 — серце; 12 — велике коло кровообігу; 13 — мале коло кровообігу.

Видільна система ящірки представлена невеликими бобоподібними нирками, які за місцем їх розташування називають тазовими нирками. Від них відходять сечоводи, які відкриваються в сечовий міхур, звідки сеча сечовипускальним каналом через клоаку виводиться з організму.

Дихальна система (мал. 104). Прудка ящірка дихає лише легенями. Повітря надходить до легенів внаслідок звуження-розширення грудної клітки міжреберними м’язами. (Пригадай, як дихає жаба.) Органи дихання ящірки представлені гортанню і трахеєю, яка розгалужується на дві гілки бронхів, а також легенями. Будова легенів складніша, ніж в амфібій: вони поділяються на внутрішні комірки.

Кровоносна система рептилій (мал. 104) пристосована до легеневого дихання. Серце ящірки трикамерне і складається з двох передсердь і одного шлуночка з неповною перегородкою. У рептилій артеріальна і венозна кров змішуються. Недосконалість кровоносної системи і уповільнений обмін речовин перешкоджають підтримці сталої високої температури тіла рептилій.

•  Поширена в Австралії ящірка водяний сцинк легко переносить низькі температури завдяки вмісту в крові антифризу — речовини, що запобігає замерзанню рідини (зовсім як у моторах автомобілів). Тому ці ящірки ведуть активний спосіб життя навіть при температурі -2 С.

Нервова система плазунів принципово не відрізняється від нервової системи амфібій.

Органи чуття плазунів досконаліші, ніж органи чуття амфібій. їхні очі мають м’язи, які переміщують кришталик і змінюють його форму» сприяючи створенню чіткого зображення об’єкта. Крім того, ящірки здатні вільно водити очима на всі боки, не повертаючи голови.

Плазуни мають особливий орган смаку. Донедавна вважали, що змія обмацує язиком навколишні предмети так, як це робить людина пальцями, а тому її язик визнали органом дотику. Проте, як з’ясувалося, змія язиком неначе злизує найдрібніші порошинки або крапельки і переносить їх на якобсонів орган — специфічний орган чуття плазунів, що визначає смак. Змія куштує все, що її оточує, навіть повітря,— а раптом трапиться щось їстівне!

Статеві органи самок рептилій пристосовані до продукування й відкладання незначної кількості великих яєць. Парні статеві органи самців — сім’яники, всередині яких відбувається визрівання сперматозоїдів, містяться в порожнині тіла. Серед скельних ящірок Кавказу немає самців! Розмноження цих плазунів відбувається без участі самця, а дозрівання й розвиток яєць — без запліднення. (Пригадай, такий спосіб розмноження називається партеногенезом.)

Розмноження і розвиток

Розмноження плазунів відбувається на суходолі. Запліднення в них внутрішнє. Плазуни відтворюють потомство трьома способами:

— яйцеродінням, тобто самка відкладає яйця;

— яйцеживородінням, коли зародок розвивається в яйці у статевих шляхах організму матері, живиться поживними речовинами яйця, з якого вилуплюється невдовзі після його відкладання. (Пригадай, яким ще хребетним тваринам властиві яйцеродіння і яйцеживородіння.);

— живородінням, за якого зародок розвивається в материнському організмі й одержує з нього поживні речовини. За такого способу відтворення самка народжує малят. Цей тип розмноження притаманний лише деяким морським зміям. Від температури інкубації яєць рептилій залежить стать потомства, яке з’явиться на світ. У крокодилів і черепах при температурі інкубації, вищій від +30 °С, народжуються лише самки, а якщо температура нижча від цього показника,— лише самці.

У травні-червні самка прудкої ящірки відкладає в неглибоку ямку або нірку від 6 до 16 великих яєць, що містять запас поживних речовин — жовток. Він необхідний, аби зародок мав змогу розвиватися протягом тривалого часу і з’явитися на світ у вигляді маленької ящірки. Яйця ящірки завжди вкриті м’якою шкірястою шкаралупною оболонкою (оболонка яєць черепах і крокодилів тверда). Шкаралупна оболонка запобігає пошкодженню і висиханню яйця. Проте в надто сухому середовищі яйця можуть висохнути, тому необхідною умовою нормального розвитку зародка є достатня вологість.

Розвиток зародків у яйцях триває протягом двох місяців. Наприкінці літа з них з’являються молоді ящірки завдовжки 4—5 см, які одразу розпочинають самостійне життя, живлячись найдрібнішими комахами. У жовтні молодняк ховається на зимівлю. Ящірка росте протягом усього життя, її довжина може становити близько 25 сантиметрів. На другому-третьому році життя, маючи довжину до 10 см, вона стає статевозрілою.

Тривалість життя плазунів найбільша серед усіх хребетних тварин. Ящірки живуть до 20 років, змії — до 60, а крокодили і черепахи можуть дожити і до 100. Найдовше живе слонова черепаха — понад 150 років.

Плазуни — це наземні тварини. Перехід до цілковито сухопутного способу життя відбувся завдяки таким особливостям пристосування: щільному покриву тіла, який запобігає втраті вологи, і наявності яєць із      захисними оболонками, внаслідок чого рептилії здатні розмножуватися на суходолі.



Різноманітність і охорона плазунів

Сучасних плазунів поділяють на три ряди.

Ряд Черепахи. До нього належать своєрідні тварини, що мають кістковий панцир, який надійно захищає їх від хижаків (мал. 105, 106). У разі небезпеки черепаха ховає під панцир голову, лапи і хвіст. Верхній щит панцира приростає до ребер і хребта. Нижню частину панцира утворюють кістки скелета: ключиці й ребра. У водяних черепах панцир має обтічну форму, в сухопутних — куполоподібну. Черепахи позбавлені зубів, натомість мають у щелепах рогові пластинки.

• Відома група м’якотілих черепах, у яких панцир з м’якої шкіри. Мабуть, необхідність постійно дбати про власну безпеку безнадійно зіпсувала характер м’якотілих черепах. Вони — хижаки з хваткою бульдога і вирізняються лютим норовом.

Нині відомо близько 230 видів черепах. Живуть ці тварини у воді й на суходолі в місцевостях з помірним і тропічним кліматом. Переважна більшість видів черепах поширена в тропіках.

На території України трапляється лише черепаха болотяна. Вона живе у прісних водоймах. На суходіл виходить, щоб погрітися на сонці або відкласти яйця, які закопує в пісок. Черепаха болотяна — хижак, живиться водяними безхребетними та рибою. В Україні цей вид черепах чисельний, а в багатьох країнах Західної Європи — рідкісний, тому перебуває під охороною.

Мал. 105. Морська черепаха.

Maл. 106. Будова панцира і скелет черепахи: 1 — верхній щит панцира; 2 — хребет.

Ряд Крокодили об’єднує плазунів з характерною «крокодилячою» формою голови (плеската з довгим рилом), тілом, вкритим рядами рогових щитків, пласким довгим, дужим, сплющеним з боків хвостом. Ніздрі та отвори вух можуть замикатися клапанами. Довжина їх тіла від 1 до 6 метрів. Особливістю внутрішньої будови крокодила є наявність чотирикамерного серця. (Пригадай, шлуночок серця прудкої ящірки має лише неповну перегородку.) Отже, через серце крокодила венозна і артеріальна кров проходять окремо, хоча в кровоносних судинах кров частково змішується. Крокодили — давні плазуни. Вони були сучасниками динозаврів, які вимерли 80 млн років тому. Ряд Крокодили налічує 23 види.

• У часи динозаврів жили 16-метрові крокодили. Уяви собі крокодила завдовжки із залізничний вагон. Зрозуміло, чому вони вимерли. Адже на сніданок такому крокодилу тільки динозавра подавай!

Алігатори — це відносно невеликі крокодили, довжина яких становить близько 2,5 метра. Винятком є амазонський алігатор завдовжки до 5 метрів. Живляться вони рибою, птахами, дрібними і середніми ссавцями. Найвідоміший міссісіпський алігатор, поширений на півдні Сполучених Штатів Америки. Алігатори, за винятком амазонського, не становлять небезпеки для людини. Особлива група алігаторів — каймани — невеликі крокодили, які живляться переважно птахами.

Справжні крокодили налічують найбільшу кількість видів. Найвідомішим серед них є нільський крокодил, який живе в Африці (мал. 107). У Стародавньому Єгипті його вважали священною твариною. Нині цей вид крокодилів майже винищено.

Дорослі крокодили полюють із засідки. Вислідивши здобич, крокодил раптово вискакує з води, стрибає, хапає бідолашну антилопу або зебру за морду і намагається затягти у воду. Нільський крокодил нападає і на людей. Небезпеку для людини становить гребінчастий крокодил, поширений в Азії, Океанії й Австралії. На відміну від африканського «родича», він може жити в морській воді і запливає на сотні кілометрів від берега.

Мал. 107. Ряд Крокодили: нільський крокодил; 2— гавіал.

Мал. 108. Ряд Лускаті:

1—2 — гекон токі та його лапа; 3 — хамелеон.

Гавіали — це крокодили з довгою вузькою мордою (мал. 107). Вони полюють на рибу. Причаївшись, гавіал чекає на здобич, а побачивши рибу, що пропливає повз нього, різко повертає голову і хапає жертву. На людей ці крокодили не нападають.

Ряд Лускаті об’єднує рептилій, тіло яких вкрите роговими лусками (мал. 108, 109). Ряд налічує 6500 видів тварин.

Підряд Ящірки. До нього належать переважно чотириногі тварини, що мають однаково розвинені задні й передні п’ятипалі кінцівки і довгий хвіст. Трапляються ящірки взагалі без ніг, а деякі види обходяться двома ногами. Щелепи ящірок завжди мають зуби, а їх голови часто «прикрашають» гребені чи різноманітні рогоподібні вирости.

Найбільші за розмірами ящірки — варани. Комодський варан, поширений на островах Східної Індонезії, сягає 3,5 м у довжину. Це найдовша ящірка в світі.

Гекони — нічні ящірки з великими немиготливими очима. На пальцях геконів містяться спеціальні щіточки з мікроскопічних волосків або щетинок і ворсинки (мал. 108). За їх допомогою гекони чіпляються до шершавої поверхні й можуть лазити не лише по вертикальній стіні, а й по стелі догори ногами, неначе мухи (на яких, до речі, гекони і полюють). На відміну від переважної більшості плазунів, гекони часто видають звуки: пищать, кумкають, цвірінькають або тріщать. На території України в Криму живе середземноморський гекон.

Хамелеони — екзотичні ящірки, поширені в тропічних лісах. їх довжина від 4,5 до 45 сантиметрів. Голова хамелеона має різноманітні гребінчасті чи рогоподібні вирости. Великі вирячені очі, прикриті шкірястими повіками, здатні обертатися на 180 , незалежно одне від одного. У тварин чіпкий хвіст, що закручується кільцями. Хамелеони полюють на комах, викидаючи довгий липкий язик (наче вистрілюють ним). Найвідоміша властивість хамелеонів — здатність змінювати забарвлення шкіри залежно від стану тварини та зовнішніх умов. (Які риси характеру властиві людям, що їх називають хамелеонами?)

Веретінниці — група ящірок, яким притаманні змієподібна форма тіла і відсутність кінцівок. Веретінниці схожі на змій, але відрізняються від них насамперед відсутністю помітної шиї, а також наявністю рухомих повік і вушних отворів. Безногі ящірки веретінниця і жовтопуз — представники фауни України.

Справжні ящірки мають стрункий видовжений тулуб і довгий ламкий хвіст. (Пригадай, як називається явище самокаліцтва в ящірок.) На території України, крім розглянутої нами прудкої ящірки, трапляється ще 5 видів ящірок, з них найвідоміші зелена і живородна.

Підряд Змії. Змії відрізняються від інших хребетних тварин своєрідним зовнішнім виглядом, немиготливим поглядом, способом пересування, що так і називається — змієподібний. Особлива властивіть певної частини змій — їх отруйність. (Пригадай, про яких отруйних тварин ти вже дізнався, вивчаючи зоологію.)

Пітони й удави — це величезні неотруйні змії, довжина яких 5—6 метрів. Вони полюють із засідки і душать свою жертву, обвиваючись навколо неї кільцями і не даючи їй змоги зробити вдих. Гігантські пітони й удави полюють на мавп, оленів, антилоп. Найбільший сітчастий пітон завдовжки до 10 метрів. До удавів належить і анаконда, поширена в Південній Америці у басейні ріки Амазонки. Звичайна довжина цієї змії — 5—6 м, проте трапляються екземпляри завдовжки понад 10 метрів. Ці змії небезпеки для життя людей не становлять.

Вужеві змії — найчисленніша родина змій. У тропічних країнах трапляються отруйні вужі, довжина яких від 15 см до 3,5 метра. У багатьох видів тропічних вужів отрута стікає не з передніх, а із задніх зубів, розташованих у глибині глотки. Тому отрута вражає жертву лише після того, як змія заковтне здобич. Навіть надто отруйні вужеві змії не зашкоджують людині: адже щоб торкнутися їхніх отруйних зубів, треба докласти неабияких зусиль. На території України живе кілька видів неотруйних вужевих змій: вуж звичайний і вуж водяний, мідянка, полоз жовточеревий і полоз леопардовий, чотирисмугий полоз, лісовий полоз.

Аспідові змії, які об’єднують близько 230 видів, надзвичайно отруйні. У тіло жертви отрута проникає, коли змія кусає її передніми зубами. Відомі навіть змії, які плюються отрутою. Наприклад, індійська кобра на відстані двох метрів влучно вистрілює порцію отрути в очі нападника. Отрута спричинює різке подразнення очей, знезброює ворога і навіть може призвести до сліпоти.

Морські змії — виключно тропічні форми, їхня отрута найсильніша серед отрут інших змій. Більшість видів цих змій живе в морі, тут вони і розмножуються живородінням.

Найнебезпечніші для людини — гадюкові змії, до яких належить і добре відома гадюка звичайна. Гадюки мають найдосконаліший отруйний апарат. У стані спокою отруйні зуби, що нагадують ікла хижого звіра, розташовані горизонтально, а коли паща відкрита, вони внаслідок рухомості кісток верхнього піднебіння випростуються вперед і стають вертикальними (неначе складаний ніж). У гадюки звичайної висота отруйних зубів близько 0,5 см, а в двометрових тропічних гадюк — сягає З—4 сантиметрів. Отрута виробляється видозміненими слинними залозами і стікає по спеціальних отрутопровідних каналах, що закінчуються на передньому кінці зубів. Завдяки тому що в закритій пащі зуби укладаються горизонтально, змія ніколи себе не ранить. Окрім того, змії стійкі до власної отрути. Гадюкові змії не кусають, а колють жертву верхніми отруйними зубами. Відомо чимало порад щодо того, як знешкодити отруту змії: припекти укушене місце, відсмоктати отруту, накласти джгут на кінцівку вище місця укусу тощо. Усі ці народні методи не сприяють одужанню, а, навпаки, часто погіршують стан постраждалого. У разі укусу змії необхідна кваліфікована медична допомога, а саме: спеціальні ліки, протизміїна сироватка, а в тяжких випадках — навіть переливання крові.

Мал. 109. Ряд Лускаті:

1 — гримуча змія; 2 — кобра; 3 — гадюка звичайна.

Характерною особливістю будови гадюки, за якою її легко відрізнити від вужа, полоза або мідянки, є трикутна форма голови.

•   Розповідають, що мангусти абсолютно не чутливі до отрути кобри, на укус якої звертають уваги не більше, ніж ведмідь на укус бджоли. Справді, мангусти менш чутливі до цієї отрути, ніж, скажімо, собаки. Один мангуст здатний не зреагувати на кількість отрути, яка може вбити 25 собак! Проте спритний мангуст намагається запобігати укусам, вправно рухаючись навколо повільної підсліпуватої кобри. Він очікує слушної нагоди, аби вп’ястися змії в зашийок.

•   Поширена думка, що заклинач зачаровує кобру звуками свого музичного інструмента, змушуючи її розгойдуватися в такт музиці. Однак, про всяк випадок, він заздалегідь вириває в змії отруйні зуби. Насправді кобра, як і решта змій, не чує звуків, адже має лише внутрішнє вухо. Вона розгойдується, стежачи за точними рухами заклинача, бо, мабуть, побоюється, що він може напасти на неї. Знання повадок кобри, а не вирвані зуби (замість яких, до речі, виростають нові) рятують заклинача від смертельного укусу. Він безпомилково відрізняє удаваний кидок кобри від справжнього.

Охорона плазунів. В Європі всі рептилії вважаються видами, що потребують охорони. Охороняються навіть такі звичайні для нашої країни тварини, як прудка ящірка, ящірка зелена і черепаха болотяна. Особливого значення набуває охорона змій, серед яких найбільші за розмірами представники вужевих змій — полози. В Україні поширено 5 видів полозів, з них три перебувають на межі зникнення.

Як не дивно, найвразливішими серед змій є отруйні — гадюка звичайна і гадюка степова, хоча, на перший погляд, вони найкраще захищені завдяки наявності отруйного апарату. Причиною такого пригніченого стану цих дивовижних тварин є насамперед руйнування природних ландшафтів і місць існування. Дається взнаки й винищення людиною цих шкідливих, на її думку, тварин.

Серед сучасних плазунів (черепах, крокодилів, ящірок і змій) найдосконалішу будову мають ящірки та змії. Їм властивий щільний покрив, який складається з рогових щитків, що прилягають один до одного.