вівторок, 17 листопада 2015 р.

Амфібії (презентація + параграф)



ЗЕМНОВОДНІ

Земноводні або амфібії — це перші хребетні тварини, що пристосувалися до життя на суходолі. Предками амфібій були давні кистепері риби, які залишили водне середовище існування. Саме вони дали початок сучасному різноманіттю видів наземних хребетних тварин.
Земноводні — це холоднокровні хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається у прісній воді, а життя в дорослому стані — на суходолі.
До класу Земноводні, або Амфібії, належать жаби, ропухи, квакші, тритони, саламандри тощо. Цей клас налічує понад 3600 видів.


Розглянемо спосіб життя і будову тіла земноводних на прикладі жаби озерної — звичайного виду прісних водойм України (мал. 95).
Спосіб життя. Жаба озерна — типовий представник класу Амфібії. Вона живе в річках, озерах і великих ставках, уникаючи місць, порослих густою водяною рослинністю. Цим жаба озерна відрізняється від спорідненого виду — жаби ставкової, що оселяється в невеликих озерцях і річкових затонах, водна поверхня яких вкрита лататтям. Удень жаба веде активний спосіб життя. Значну частину доби вона перебуває у воді, на берег виходить лише полювати і погрітися на сонечку. Жаба озерна — ненажерлива тварина. Протягом літа вона поїдає тисячі комах. Полює жаба із засідки, висовуючи з води лише голову, або причаївшись на суходолі. Вона нападає на здобич, що рухається (через особливу будову мозку і очей жаба не здатна помічати нерухому тварину). Викидаючи довгий липкий язик, вона вловлює комах. Так само полюють квакші й ропухи (мал. 96). Живиться жаба також дрібною рибою, пуголовками і навіть малятами свого виду.
Мал. 95. Зовнішня будова жаби:
1 — ніздрі; 2 — око; 3 — барабанна перетинка; 4 — плече;
 5 — передпліччя; 6 — кисть; 7 — лапка; 8 — гомілка; 9 — стегно.

У тропіках трапляються види земно водних із властивим тільки їм раціоном. Одні поїдають тільки мурашок і термітів, інші — прісноводних крабів. Деякі жаби живляться лише дрібними жабками.

Мал. 96. Ропуха захоплює їжу за допомогою язика.

Жаби озерні зимують на дні водойми: закопуються в мул і впадають у стан заціпеніння — не живляться, майже не рухаються і втрачають до половини своєї маси.
Жаби кліматичної зони України спроможні витримувати навіть нетривале заморожування, перетворюючись на крижинку, яка при кімнатній температурі повітря відтає, оживає і починає стрибати.
Будова тіла. Тіло жаби складається з голови, тулуба і кінцівок.
Голова в жаби плеската і широка. Рот завеликий. На верхній щелепі розташований ряд дрібних, ледь помітних зубів. Вони призначені не для жування, а для утримування здобичі. Добре помітні опуклі очі, що мають повіки. Нижня повіка прозора, а верхня — шкіряста. Під нижньою повікою є мигальна перетинка, яка закриває око, наче фіранка. Разом з повіками вона запобігає ушкодженню й висиханню ока. Над ротом розташовані ніздрі — зовнішні отвори органів дихання і нюху. (Пригадай, для чого потрібні ніздрі окуню.)
За очима добре помітні чітко окреслені кружки — барабанні перетинки — зовнішня частина органів слуху. Самці жаби озерної мають спеціальні голосові пухирі — резонатори, що роздуваються біля задніх куточків рота і посилюють звук при кваканні. Резонатори жаби озерної темно-сірого кольору, а жаби ставкової — білі.
Тулуб жаби короткий і широкий, шиї й хвоста немає.
У жаби дві пари ходильних кінцівок, які називаються ногами. (Пригадай, що являють собою кінцівки риб і скільки ходильних ніг у павукоподібних та комах.)
Задні кінцівки жаби значно довші від передніх, вони призначені для відштовхування під час стрибків і загрібання при плавбі. Передні ноги виконують допоміжну функцію, слугуючи опорою під час приземлення. Задні кінцівки складаються з трьох відділів: стегна, гомілки і стопи. Стопа має 5 пальців, з’єднаних між собою плавальною перетинкою. З нижнього боку пальців розміщуються п’яткові горби, за формою і розміром яких легко визначити, до якого виду належить жаба. Передні кінцівки також складаються з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. Кисть жаби має лише 4 пальці.
Ноги жаби — це своєрідна система важелів, які дають змогу зменшити зусилля, потрібні для переміщення тіла. Проте кінцівки земноводних Ще недосконалі: плече і стегно розташовані паралельно землі, а тому важіль не спрацьовує на повну силу, і жаба рухається на лапах повільно і незграбно. І навпаки: птахи і звірі з прямими стрункими ногами — найрухливіші, бо в них найдовші важелі. (Пригадай, найрухливіші тварини — це страуси, коні, антилопи, олені.) Покриви тіла. Шкіра в жаби гладенька, лише на спині трохи горбкувата через наявність залоз. Ці залози виділяють слиз, що зволожує шкіру, і різноманітні речовини, які захищають її від шкідливих мікроорганізмів. Таким чином жаба озерна знезаражує поверхню тіла. (Пригадай, який захист має поверхня тіла риби.)

Мал. 97. Скелет жаби:
1 — череп; 2 — лопатки; 3 — груднина; 4 — ключиці; 5 — кістки передніх кінцівок; 6 — кістки задніх кінцівок; 7 — тазові кістки; 8 — хвостова кістка.

Опорно-рухова система. Скелет жаби поділяється на скелет голови, тулуба і кінцівок (мал. 97).
Череп сплющений і широкий, з великими очними ямками. У дорослої тварини він зберігає багато хрящових структур і побудований з меншої кількості кісток, ніж череп окуня.
Хребет складається з трьох відділів: шийного (1 хребець), спинного (9 хребців) і крижового (1 хребець). Шийний хребець рухомо з’єднаний з черепом. Саме рухливість шийного хребця відрізняє хребет земноводних від хребта риб. Жаба не має ребер. Хвостовий відділ хребта в дорослих жаб зникає (він зберігається лише в личинок жаб — пуголовків). Натомість утворюється єдина хвостова кістка — хвостові хребці, що зрослися.
Амфібії оселилися на суходолі (у воді вони тільки розмножуються і розвиваються), і вага їхнього тіла порівняно з вагою тіла риб, що постійно живуть у воді, у багато разів більша. (Пригадай з курсу фізики, чому тіло, занурене у воду, має меншу вагу.) Тому органи руху — лапи — зазнають більшого навантаження, ніж плавці риб, і потребують опори. Опорою для кінцівок є кістки, які прикріплюють кістки кінцівок до осьового скелета. Ця система кісток дістала назву поясів кінцівок. (Як ти вважаєш, чому вона так називається?)
Пояс передніх кінцівок називається плечовим поясом. Він складається з непарної кістки —груднини і трьох парних: ключиць, воронячих кісток і лопаток.
Пояс задніх кінцівок — тазовий пояс — утворений тазовими кістками, що зрослися. Він приєднаний до крижового відділу хребта.
• 1728 року німецький вчений В. Шейхцер виявив викопні рештки істоти, подібні до останків людини невисокого зросту, з великою головою, хребтом і кінцівками, що нагадували руки. Вчений назвав її «грішною людиною — свідком потопу» і, розчулившись, завершив свій опис такими рядками: «Скорботний скелете старого грішника, зворуш камені і серця теперішніх злих людей!» Протягом майже ста років цю викопну тварину вважали грішником, який загинув під час всесвітнього потопу. Лише 1825 р. французький вчений Ж. Кюв’є дослідив, що насправді цей «грішник» є скелетом земноводного — великої саламандри! Виявляється, будова скелета давнього земноводного і скелета людини подібні. За будовою тіла і скелета жаба — наземна тварина, яка завдяки наявності голих шкірних покривів та плавальних перетинок між пальцями не втратила зв’язку з водним середовищем.

Розглянемо системи внутрішніх органів земноводних також на прикладі жаби озерної (мал. 98).

Мал. 98. Системи внутрішніх органів жаби:
І- Травна система: 1 — рот; 2 — язик; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — печінка;
6 — кишечник; 7 — підшлункова залоза; 8 — пряма кишка; 9 — клоака.
ІІ. Дихальна і кровоносна системи: 1 — серце; 2 — легені; 3 — велике коло кровообігу;
4 — мале коло кровообігу; 5 — шлуночок; 6 — праве передсердя;7        — ліве передсердя.
III. Нервова система: 1 — головний мозок; 2 — спинний мозок.

Травна система земноводних побудована складніше, ніж травна система риб. Починається вона ротовою порожниною, на дні якої передніх кінцем прикріплений язик. (Подумай, чим спосіб прикріплення язика жаби відрізняється від способу прикріплення язика людини.) Основна функція язика — ловити комах, а не проштовхувати їжу. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які продукують слину призначену для змочування їжі. (Пригадай, які ще тварини мають слинні залози і яке їх призначення.) Ротова порожнина переходить у стравохід, що відкривається в шлунок, де починається перетравлювання їжі. Дванадцятипала кишка лежить під шлунком, у неї впадає жовчна протока печінки і протока підшлункової залози. Кишечник утворює кілька петель, переходить у пряму кишку і закінчується клоакою. У кишечнику відбувається всмоктування води.
• Як не дивно, ковтати їжу деяким земноводним допомагають... очі. Можливо ти спостерігав, як стражденно закочує очі жаба, коли їсть муху. Це аж ніяк не ознака співчуття до жертви, а процес проковтування їжі.
Видільна система земноводних подібна до видільної системи риб. Гола шкіра жаби озерної не перешкоджає проникненню води всередину організму, тому в ньому постійно накопичується надлишок води. Цю зайву воду виводять великі тулубові нирки (подібні мають і риби). Від нирок по сечоводах сеча виводиться в клоаку.
• Земноводні, які живуть у пустелі, вміють економити воду. Саме тому в південноамериканської квакші-філомедузи не утворюється сеча. Шкідливі речовини в неї накопичуються в сечовому міхурі у вигляді твердих кристалів, що розчинюються, коли тварина потрапляє у воду.
Дихальна система. Органи дихання жаби — легені — мають вигляд поділених на комірки мішків. Легені пронизані розгалуженою сіткою кровоносних судин.
Механізм вдиху такий: коли опускається дно ротоглоткової порожнини, в ній створюється розріджений простір, і повітря надходить крізь відкриті ніздрі. Далі ніздрі закриваються спеціальними клапанами, і дно порожнини піднімається, проштовхуючи повітря в легені.
Через недостатній розвиток легенів у земноводних великого значення набуває шкірне дихання. Кількість кисню, що надходить до організму крізь шкіру, і вуглекислого газу, що виділяється так само крізь шкіру» становить половину загального об’єму газів, необхідних тварині для дихання.
• Ставкова жаба, яку посадили у воду і таким чином позбавили можливості дихати легенями, здатна прожити три тижні, трав’яна — місяць. Звичайний тритон якось просидів під водою сім місяців! Він чудово почувався і просидів би ще хтозна-скільки, але вченим набридло спостерігати за ним. Ціла родина амфібій — безлегеневі саламандри — обходяться взагалі без легенів, а дихають лише крізь шкіру і за допомогою поверхні ротової порожнини.
Кровоносна система земноводних пристосована до легеневого типу дихання. (Пригадай будову серця окуня.) Це означає, що в жаби озерної трикамерне серце, яке складається з двох передсердь і шлуночка, а два кола кровообігу дають змогу частково розділяти артеріальну та венозну кров і краще насичувати тканини тіла киснем. У праве передсердя збирається змішана кров: венозна, насичена вуглекислим газом,— від внутрішніх органів, і артеріальна, багата на кисень,— від щкіри. У ліве передсердя надходить лише артеріальна кров, яка в легенях збагачується киснем. Обидва передсердя скорочуються одночасно, і кров з них потрапляє в шлуночок. У шлуночку кров змішана. Завдяки наявності серцевого клапана відбувається розподіл крові: артеріальна кров надходить до головного мозку, венозна — до легенів і шкіри, де насичується киснем і перетворюється на артеріальну, а змішана — до всіх органів. Внаслідок того, що у земноводних артеріальна і венозна кров змішуються і насичення тканин киснем відбувається недостатньо швидко, обмін речовин уповільнений. (Пригадай, що таке обмін речовин.) Тому температура тіла в амфібій, як і в риб, не відрізняється від температури навколишнього середовища.
Нервова система жаби озерної складніша за нервову систему риб. Більш розвинений передній мозок жаби розділений на дві великі півкулі, завдяки яким жаба є кмітливішою істотою, ніж. наприклад, окунь.
Органи чуття. Ускладнення нервової системи безпосередньо пов’язане з розвитком органів чуття.
Органи зору жаби — очі — добре пристосовані до наземних умов. Вона здатна бачити рухомі предмети на значній відстані, а також стежити за здобиччю, не повертаючи голови й тулуба.
Органи слуху в жаби складаються не лише з внутрішнього (як у риб), а й із середнього вуха. Зовнішній отвір порожнини середнього вуха затягнутий барабанною перетинкою — спеціальною еластичною мембраною. До складу середнього вуха входить слухова кісточка — стремінце, яке передає звукові сигнали від барабанної перетинки до внутрішнього вуха.
Органи нюху представлені парними зовнішніми і внутрішніми ніздрями і доволі добре розвинені. За їх допомогою земноводні відшукують дорогу до рідної водойми, долаючи відстань понад кілометр.
Орган смаку — смакові горбики, які містяться на язиці. Можна спостерігати, як жаба спочатку хапає язиком неїстівний предмет, а потім позбувається його, виштовхуючи з рота передньою лапкою.
На відміну від риб, у земноводних складніша будова нервової, травної і кровоносної систем, є легені, краще розвинені органи чуття.
Проте будова видільної системи подібна до видільної системи риб.

Розмноження
Статеві органи амфібій за будовою практично не відрізняються від статевих органів риб. (Пригадай, яка будова статевих органів риб.)
Розмноження земноводних відбувається у водному середовищі Здебільшого амфібіям притаманне зовнішнє запліднення — злиття статевих клітин у воді.
• Процес запліднення у вогняної саламандри відбувається на суходолі Запліднення внутрішнє — у тілі самки. Тварина відкладає яйця безпосередньо у воду або виношує їх усередині тіла. Вкриті оболонками личинки з’являються на світ у воді. Оболонки відразу розриваються, і личинки відпливають.
Розглянемо процес розмноження земноводних на прикладі жаби озерної.
Майже відразу після зимового заціпеніння жаби збираються на берегах водойм і починають гучні «концерти». Цілий день самці голосно квакають, аби привернути увагу самок свого виду.
• Репертуар шлюбних пісень амфібій досить широкий. Тритони і саламандри пищать і шиплять, жаба-бик несамовито кричить, різноманітні квакші співають, подібно до коників, або пищать, як курчата, або скриплять, неначе немазаний віз. Сіра жаба співає, немов флейта, а кумка стогне.
У період розмноження самці окремих видів земноводних змінюють своє забарвлення. В них з’являється гарне і різноманітне шлюбне вбрання. Так, самці гостромордої жаби змінюють свій звичайний світло-коричневий колір на небесно-блакитний. А самці гребінчастого тритона не лише змінюють забарвлення — у них з’являється гребінь, що нагадує спинний плавець риби.
Жаби поділяються на пари. Самки відкладають у воду ікру, яку самці відразу зрошують сім’яною рідиною. Відбувається запліднення.
Спочатку ікра жаби нагадує ікру риби, у якій ікринки ізольовані одна від одної. Через певний час оболонка кожної ікринки набрякає, стає драглистою. Зрештою драглиста речовина оповиває всю ікру. Ікра жаб утримується в найтеплішому верхньому шарі води і зігрівається сонячним промінням.
Майже всі жаби, поширені на території нашої країни, полишають ікру напризволяще і не дбають про потомство.
•   У тропіках живе багато видів амфібій — турботливих батьків. Квакша-король будує на мілководді басейн, обгороджений стіною з мулу та глини. Бразильська квакша влаштовує водонепроникний басейн у дуплі дерева, обмащуючи його стінки смолою. Південноамериканська квакша-філомедуза відкладає ікру в конвертик, згорнутий з листка, що висить над водою. Деякі земноводні виношують своє потомство завдяки певним особливостям будови тіла. Так, самка піпи суринамської виношує ікру, а згодом і пуголовків У комірках, утворених складками шкіри на спині, а сумчаста квакша — У спеціальній розродній сумці, розташованій на спині. У ринодерми Дарвіна пуголовки розвиваються в голосовому мішку самця. Але найдивовижнішу турботу про потомство виявляє самка австралійської водяної жаби, яка... заковтує ікру! Пуголовки розвиваються в шлунку жаби, а жабенята з’являються на світ через її рот.

Мал. 99. Розвиток жаби:
1—3 — розвиток зародка в ікринці; 4—5 — розвиток пуголовка;
6— цьоголіток; 7 — доросла жаба.
Розвиток жаби озерної від ікринки до молодої жаби відбувається в три етапи (мал. 99).
Перший етап — розвиток ікри — починається з моменту запліднення і закінчується появою личинки — пуголовка. Цей етап триває 7—10 днів. Чим вища температура води, тим швидше з’являється пуголовок.
Другий етап — розвиток пуголовка — триває протягом двох місяців. Личинка, що з’явилася, нагадує маленьку рибку з великим хвостом. У перші дні життя пуголовок позбавлений рота і живиться завдяки запасу поживних речовин. (Пригадай, як називаються риби на такій самій стадії розвитку.) Пуголовок має анальний отвір, у який відкриваються протоки органів виділення. Він дихає зябрами, що являють собою світлі пучечки, розташовані з обох боків голови, проте в нього є й зачатки легенів. Через деякий час позаду головних нирок розвиваються тулубові. Незабаром зовнішні зябра замінюються внутрішніми, утворюється ротовий отвір, пуголовок починає живитися водоростями і найпростішими, яких він зішкрябує ротом з поверхні водяних рослин, підводних каменів, корчів.
Будова пуголовка дещо подібна до будови далеких предків — давніх Риб. Він має зябра, одне коло кровообігу, двокамерне серце, бічну лінію. Крім того, в пуголовка, який щойно з’явився на світ, скелет складається лише з хорди.
Третій етап — метаморфоз жаби. Це дивне перетворення пуголовка. який за будовою і способом життя нагадує маленьку рибку, на дорослу тварину, що рухається за допомогою ніг і дихає легенями. У жаби озерної метаморфоз триває лише 5 днів. У пуголовка коротшає хвіст, з”являються кінцівки, причому спочатку задні. Зникають зябра і розвиваються легені. Маленьке жабеня починає дихати киснем повітря і стрибати на суходолі. Потім зникає хвіст, він наче розчиняється (не відсихає не відпадає), і тварина стає молодою жабою, яка називається цьолітком. Згодом молода жаба вибирається з водойми і живиться твариною їжею.
•   Як правило, метаморфоз супроводжується зменшенням розмірів тіла. Рекордсменом щодо цього є часничниця (земляна жаба), пуголовок якої завдовжки 12 см, а молода часничниця — лише 2 сантиметри. А як змінюються смаки жаби протягом життя! Пуголовок, який щойно з’явився з ікринки, не їсть взагалі, потім живиться різноманітними обростаннями, а доросла жаба озерна — хижак, що не гидує навіть полівками, іншими дрібними ссавцями і, на жаль,— пташенятами. Надмірний апетит цих земноводних сприяє тому що дорослі жаби мають довжину близько 17 сантиметрів.
Увесь період розвитку жаби озерної від ікринки до молодої жаби триває 80—90 днів. Завершується індивідуальний розвиток на третьому році життя статевим дозріванням.
Тривалість життя земноводних невелика. Наприклад, жаби в природі живуть 6—8 років. У неволі амфібії живуть значно довше: жаби — до 36 років, кумки — до 30, тритони — до 25 років.
Онтогенез земноводних — це перехід від водного способу життя до сухопутного. Він являє собою повторення історичного розвитку земноводних, унаслідок якого вони з риб перетворилися на наземних тварин.
Різноманітність амфібій
Ряд Хвостаті земноводні. Представники цього ряду мають короткі ноги і видовжений тулуб, який поступово переходить у довгий хвіст. По землі ці тварини плазують, спираючись на ноги і змієподібно вигинаючи тіло та хвіст. Плавають вони, як риби, за допомогою хвоста. Окремі види амфібій позбавлені легенів, і дихання в них відбувається лише крізь шкіру. Хвостаті амфібії поширені в Північній півкулі. Загальна кількість їх видів — 340. Найбільша хвостата земноводна тварина — велетенська саламандра, довжина тіла якої разом із хвостом 1,5 м, а найдрібніша — тритон звичайний — завдовжки 6—9 сантиметрів.
На території України найчастіше трапляються тритон звичайний і гребінчастий тритон (мал. 100). Вони поширені в місцевостях, де чимало неглибоких замулених водойм. У Карпатах живуть саламандра вогняна (мал. 100), карпатський і альпійський тритони, які в нашій країні перебувають під особливою охороною.
Одним з найцікавіших зоологічних явищ, притаманних хвостатим земноводним, є неотенія. (Пригадай, якій ще групі тварин властива неотенія.) Аксолотль добре відомий юним любителям акваріумів, але мало хто знає, що це здатна до розмноження личинка американської саламандри — амбістоми. Коли розвиток амбістом відбувається у водоймах з теплою водою, то личинки своєчасно перетворюються на дорослих тварин. Якщо водойма розташована на дні глибокого каньйону і майже не прогрівається сонячним промінням, то личинки втрачають здатність до метаморфозу, і в них формуються статеві органи. Тому в природі існують не лише дорослі амбістоми, а й здатні розмножуватися личинки. Деякі амфібії, наприклад європейський протей, взагалі не мають дорослих форм.
Ряд Безхвості земноводні об’єднує найвисокоорганізованіших амфібій, будова яких найкраще відповідає способу життя на суходолі. У них добре розвинені задні кінцівки, за допомогою яких тварини пересуваються на суходолі і плавають. Ці земноводні не мають хвоста.

Мал. 100. Амфібії:
Ряд Хвостаті земноводні: 1 — саламандра вогняна; 2 — тритон гребінчастий; Ряд Безхвості земноводні; 3 —жаба ставкова; 4 — ропуха зелена; 5 — квакша.

•  Серед безхвостих амфібій «чемпіоном за масою» можна назвати африканську жабу голіаф, яка важить до 3,5 кілограма. Найкрихітнішим земноводним є південноамериканська жаба-свистун, маса якої 1—2 грами.
Безхвості амфібії поширені переважно в тропіках. Проте ті види безхвостих амфібій, що живуть у помірному кліматі, пристосувалися і до суворих умов існування навіть у Заполяр’ї. Наприклад, трав’яна і гостроморда жаби нормально розмножуються, а метаморфозу пуголовків не перешкоджає коротке північне літо.
•   На території України розмноження трав’яної і гостромордої жаб розпочинається ще тоді, коли не скрізь зійшов сніг і трапляються нічні приморозки. Жаби, стрибаючи по підталому снігу, дістаються до водойм, де вже на початку квітня відкладають ікру. Нічні морози інколи вкривають її кригою, але вдень ікра відтає, і процес розвитку триває.
Загальна кількість видів безхвостих амфібій становить близько 2000, а території України трапляються різноманітні життєві форми безхвостих амфібій.
Наземні амфібії живуть на поверхні землі у вологих місцевостях або поблизу води. Зелені жаби (озерна й ставкова) майже все життя проводять біля водойми (мал. 100). Вони мають строкате забарвлення, в якому переважає зелений колір. Бурі жаби (гостроморда і трав’яна) можуть жити і далеко від водойм. Вони забарвлені у коричневий колір, під колір землі. Бурі жаби Здебільшого тримаються в затінку.
Ропухи — наземні істоти, що мають горбкувату, бородавчасту шкіру На відміну від жаб, вони не стрибають, а поважно ходять. Найбільшої серед них є ропуха сіра, спина якої має одноманітне сіре чи коричневе забарвлення. Вона живе в лісі. Ропуха зелена поширена в сухих степах і навіть у пустелях. На поверхні її тіла помітні зелені плями (мал. 100) Часничниця звичайна (земляна жаба) — зовні схожа на ропуху, але має гладеньку шкіру, та ще зіниці в неї розташовані не горизонтально, а вертикально. Навесні та восени на городах можна побачити невеликих надутих жаб, вкритих червоними цяточками. Це і є часничниці.
Водні амфібії усе життя проводять у воді. У фауні нашої країни їх представляють кумки — червоночерева і жовточерева. Це найдрібніщі амфібії зони помірного клімату. Вони мають темно-сіре забарвлення, а на черевці яскраві червоні або жовті плями (цим і пояснюється походження назв). Протягом усього літа з калюж або мілких водойм, де вони живуть, лунають їхні голосні звуки — «кумм-кумм». Запам’ятай, що кумки — отруйні тварини. Отруту виділяють їхні шкірні залози. Краще не бери їх до рук! Якщо ж це трапиться, обов’язково помий руки з милом, а перед тим ні в якому разі не торкайся очей!
Деревні амфібії живуть на деревах, а деякі з них тут і розмножуються, влаштовуючи гнізда-басейни. В Україні деревні амфібії представлені єдиним видом — квакшею звичайною (деревною жабою). Це яскраво-зелена маленька жаба з дуже гладкою слизькою шкірою і присосками на кінцях пальців, за допомогою яких вона прикріплюється до гілок або листків (мал. 100).
Амфібії дуже вразливі й потребують охорони. Це малорухливі тварини, які не мають засобів захисту: гострих зубів, кігтів або міцного панцира. Саме тому, скажімо, жаби стають легкою здобиччю для вужів, чапель, лелек, тхорів, лисиць та вовків.
Згубною для амфібій є господарська діяльність людини. Особливо небезпечне забруднення водойм викидами промислових підприємств, що не мають очисних споруд, а також стічними водами полів, що містять добрива й отрутохімікати. Шкірні покриви земноводних тонкі, тому будь-які шкідливі речовини з води потрапляють крізь шкіру в організм тварини. Відсутність жаб у водоймі слід сприймати як пересторогу: «Обережно! Вода у водоймі забруднена!»
•   У деяких країнах охорона жаб є справою державної ваги. У Великій Британії щодня по радіо і в газетах повідомляють номер телефону «Товариства допомоги жабам» і закликають звертатися туди всіх, хто помітив будь-яку загрозу цим тваринам. Під найнебезпечнішими трасами будують спеціальні невеличкі тунелі — «підземні переходи» для жаб. Наших автомобілістів, мабуть, дуже здивував би дорожній знак: «Переведіть жабу через дорогу!» А у Великій Британії такий знак — звичайна річ, і ентузіасти охоче переводять жаб через дорогу. Час і нам переймати досвід інших країн і на державному рівні виявити турботу про земноводних, яким загрожує небезпека. До класу Земноводні належать зовсім різні зовні тварини, яким властиві спільні особливості будови внутрішніх органів, способу життя і розмноження.

Опубліковано о

4 коментарі:

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)