Тканини рослин

Особливості будови тканин рослин.

Пригадайте

Що таке тканини?

Які типи тканин рослин вам відомі?

Які основні відміни між одноклітинними, колоніальними та багатоклітинними організмами?

Що таке зародкові листки?

Ви вже знаєте, що у більшості багатоклітинних організмів під час їхнього розвитку клітини починають відрізнятись за будовою та виконуваними функціями, тобто відбувається їхня диференціація (від лат. діференція - розбіжності). Внаслідок цього формуються тканини.

Що таке тканини? Тканина - це система подібних за будовою клітин, пов'язаних між собою структурно і функціонально. Вищі рослини і більшість багатоклітинних тварин мають розвинені тканини різних типів; у багатоклітинних водоростей і грибів тканин немає або вони слабко диференційовані.

Чим відрізняються тканини тварин і рослин?

У більшості багатоклітинних тварин різні типи тканин у процесі індивідуального розвитку формуються з певних зародкових листків - екто-, мезо- та ентодерми. Натомість у рослин всі типи тканин виникають з
твірної тканини. Крім того, тканини тварин побудовані не лише з клітин, а й з міжклітинної речовини, яку утворюють і виділяють самі клітини. В тканинах рослин міжклітинної речовини майже немає. Між оболонками сусідніх клітин, які входять до складу певної тканини, часто бувають проміжки -міжклітинники - різного розміру. Клітини сполучаються між собою через отвори в їхніх оболонках за допомогою цитоплазматичних містків. У відмерлих клітин рослин залишаються лише стінки, а вміст руйнується.

Будову та функції тканин тварин вивчає гістологія (від грец. гістос - тканина), а рослинних - анатомія рослин (від грец. анатоме - розсікати).

Які є типи тканин у рослин?

Тканини рослин поділяють на твірні, покривні, провідні, основні та механічні.

Твірні тканини, або меристема (від грец. мерис-тос - подільний), складаються з клітин, здатних до поділу. Клітини цих тканин дають початок клітинам усіх інших типів. Вони мають велике ядро і тонкі розтяжні стінки з незначним вмістом целюлози.

За розташуванням у рослині розрізняють верхівкову, бічну та вставну твірні тканини.

Верхівкова меристема розташована на верхівці пагона (мал. 85) або кореня і забезпечує ріст цих органів у довжину. Бічна меристема міститься всередині багаторічних коренів або пагонів і охоплює їхню центральну частину у вигляді циліндра. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину. Вставна меристема розташована в основі міжвузлів стебла деяких рослин (наприклад, у злаків). Як і верхівкова, вона забезпечує ріст пагонів у довжину, але такий ріст називають вставним, оскільки він відбувається внаслідок видовження міжвузлів.

Покривні тканини розташовані на поверхні органів рослини.

Вони відмежовують внутрішні тканини від зовнішнього середовища і захищають їх від несприятливих впливів довкілля та пошкоджень. Покривні тканини можуть складатися з живих або відмерлих клітин. Розрізняють два основні види покривних тканин: шкірку та корок.

Мал. 85. Верхівкова меристема 

Шкірка, або епідерма (від грец. епі - понад та дерма - шкіра), має вигляд тонкої прозорої плівки, що складається з одного чи кількох шарів живих клітин, щільно прилеглих одна до одної (мал. 86). Тому міжклітинників у неї майже немає. Зверху клітини шкірки бувають вкриті шаром воскоподібної речовини - кутикулою (від лат. кутикула -шкірка), що е пристосуванням від надлишкового випаровування води. Крім того, поверхня шкірки часто має різноманітної будови волоски. Одні з них захищають рослину від перегрівання, інші - від рослиноїдних тварин. Наприклад, всім відома здатність жалкої кропиви спричиняти опіки. її листки та молоді пагони густо вкриті волосками, через які отруйні речовини, що їх виробляє кропива, можуть потрапляти на шкіру людини або тварин та подразнювати її. Особливе значення для живлення рослин мають кореневі волоски.

Мал. 86. Епідерма листка

У шкірці є особливі утвори - продихи (мал. 87), які забезпечують зв'язок рослини з довкіллям. Продих утворений двома особливими клітинами бо-боподібної форми, що містять хлоропласти і тому забарвлені у зелений колір. Завдяки здатності продихових клітин змінювати внутрішньоклітинний тиск, а отже і свій об'єм, забезпечується відкривання та закривання продихової щілини. Так рослина регулює інтенсивність процесів випаровування води та газообміну.

Мал. 87. Будова продиху:
1 - продихова щілина;
2 - продихові клітини;
З - хлоропласти

У багаторічних рослин шкірка через певний час може заміщуватись корком (мал. 88). Потовщені стінки клітин корка просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для води та повітря. Вміст цих клітин згодом відмирає. Ви, мабуть, помічали, що поверхня більшості деревних рослин уже в перший рік життя набуває буруватого забарвлення. Це свідчить про те, що замість шкірки утворився корок, який надійно захищає рослину під час несприятливих періодів (наприклад, узимку, під час посухи). На поверхні корка можна побачити горбики різної форми. Це - сочевички, через які рослина здійснює газообмін та випаровує воду.

Мал. 88. Кора деревної рослини:
1 - корок;
2 - мертві клітини кори;
З - живі клітини

Основна тканина (мал. 89) складається з живих клітин з порівняно тонкими стінками, між якими звичайно є міжклітинники. Вона заповнює проміжки між клітинами інших типів. Залежно від особливостей будови та виконуваних функцій розрізняють кілька видів основної тканини.

Мал. 89. Тканини листка:
1 - кутикула;
2 - епідерма;
3 - стовбчаста і губчаста паренхіми;
4 - міжклітинники

Фотосинтезуюча основна тканина утворена клітинами, які містять хлоропласти. Вона здійснює процеси фотосинтезу і розташована переважно в листках.

Запасаюча основна тканина представлена безбарвними клітинами, в яких запасаються різні речовинин (крохмаль, жири тощо). Клітини основної тканини квіток і плодів часто містять хромопласте, які забарвлюють їх у яскраві кольори.

У рослин посушливих місцезростань (кактусів, алое) є водозапасаюча основна тканина. Значні запаси води, які можуть накопичуватись в її клітинах, дають змогу переживати тривалі посушливі періоди.

Провідні тканини забезпечують у рослин два потоки речовин: висхідний (від кореня до надземних частин) і низхідний (утворені в зелених частинах пагонів органічні сполуки пересуваються вниз до інших частин рослини). Відповідно розрізняють два типи провідних тканин: ксилему і флоему.

Ксилежа (від грец. ксилон - зрубане дерево) складається з провідних елементів (трахеїд і судин), якими безпосередньо рухаються речовини, і живих клітин основної тканини, які їх оточують (мал. 90). Судини — це послідовно з'єднані відмерлі клітини, поперечні стінки між якими майже повністю зникають (або мають великі отвори). Судини забезпечують висхідний потік речовин від підземних частин рослин до надземних. Як правило, це розчини мінеральних солей. Але навесні разом з неорганічними сполуками ними можуть пересуватися й органічні (наприклад, розчини цукрів), запасені в коренях або підземних видозмінах пагонів. Ці органічні сполуки потрібні для розпускання листків до початку фотосинтезу. Всім відомий солодкий сік берези. В Канаді із солодкого весняного соку клена щорічно дістають сотні тисяч тонн цукру та патоки.

Мал. 90. Різні типи судин ( 1) і трахеїди (2)

Таку саму функцію виконують і трахеїди — окремі клітини веретеноподібної форми з численними порами в клітинній стінці. Судини і трахеїди, крім провідної, забезпечують ще й опорну функцію.

Іншим видом провідної тканини є флоежа (від грец. флойос - кора), що складається з ситоподібних трубок (мал. 91). Це живі видовжені клітини, послідовно розташовані одна над одною у вигляді ланцюжка. Поперечні стінки цих клітин мають численні дрібні отвори (нагадують сито, звідки і походить їхня назва), через які цитоплазма однієї клітини сполучається з цитоплазмою іншої, розташованої вище або нижче. Ситоподібними трубками синтезовані в зелених частинах рослини органічні речовини пересуваються до інших її ділянок (низхідний потік).

Мал. 91. Ситоподібні трубки:
1 - ядро;
2 - цитоплазма;
3 - клітина-супутник;
4 - поперечна стінка з порами

У покритонасінних рослин зрілі клітини ситоподібних трубок, як правило, не мають ядер, але їх «супроводжують» клітини-супутники, що мають ядра. Ці клітини виробляють речовини, потрібні для нормального функціонування ситоподібних трубок. Уміст клітин ситоподібних трубок перебуває під високим тиском (до З0 атмосфер). Тому речовини пересуваються ними досить швидко - до 100 см/год.

Судини, трахеїди та ситоподібні трубки разом із механічними та основними тканинами утворюють судинно-волокнисті пучки (наприклад, жилки листків). Провідну функцію виконують також і клітини основної тканини. Наприклад, серцевинні промені стебел дерев забезпечують горизонтальний транспорт сполук між серцевиною та корою.

У рослинах трапляються і молочники - системи видовжених провідних клітин деяких рослин, якими рухається сік (латекс) молочно-білого (кульбаба, молочай) або оранжевого (чистотіл) кольору. Латекс -це розчин цукрів, білків і мінеральних сполук, у якому зважені дрібні краплини ліпідів. У латексі різних видів рослин (наприклад, кримсагизу, що зростає в Криму) міститься каучук. Із каучуку виробляють високоякісну натуральну гуму.

Механічні тканини виконують у рослин опорну функцію. Вони забезпечують пружність і міцність різних їхніх частин. Серед них є тканини, що складаються з живих або мертвих клітин. Живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки, а відмерлі — потовщені здерев'янілі. Часто клітини механічної тканини видовжені та мають вигляд волокон (мал. 92).

Мал. 92. Механічні тканини, що складаються з живих (1) та відмерлих (2) клітин, волокна деревини (3), волокна лубу (4)

Механічна тканина, яка складається з мертвих клітин, надзвичайно міцна: смужка з неї діаметром 1 мм² витримує навантаження на розрив до 20 кг.

У рослинах існує система утворів, які виділяють продукти обміну або біологічно активні речовини. Продукти обміну речовин у вигляді розчинів звичайно накопичуються у вакуолях або включеннях окремих клітин. Так вони вилучаються з обміну речовин. Під час листопаду рослина звільняється від таких накопичених речовин разом із листками.

Залозисті волоски та інші утвори шкірки здатні виробляти ефірні олії, бальзами, смоли, нектар.

Ефірні олії - це суміш летких речовин різної хімічної природи. Завдяки сильному запаху вони приваблюють запилювачів, відлякують рослиноїдних тварин, деякі з них (фітонциди) пригнічують життєдіяльність хвороботворних мікроорганізмів. Відомо понад три тисячі видів насінних рослин, здатних виробляти ефірні олії, з яких приблизно 200 використовують у парфумерії, кулінарії, медицині (олії: трояндова, лавандова, олія кропу тощо).

Смоли - продукти життєдіяльності багатьох голонасінних і деяких покритонасінних (астрагал та ін.) рослин. Вони утворюються в клітинах, які оточують смоляні ходи, і є сумішшю органічних речовин - кислот, спиртів тощо. Назовні смоли виділяються звичайно у суміші з ефірними оліями у вигляді густих рідин (бальзамів). Вони слугують для утворення захисного шару в місцях пошкоджень поверхні рослин. Багато бальзамів має антибактеріальні властивості, їх використовують у медицині для лікування ран (живиця сосни тощо). Основу бальзамів хвойних рослин становить рідкий скипидар. У промисловості після відгонки його використовують як розчинник фарб, лаків та ін., а тверду частину, що залишилася (каніфоль), - для виготовлення лаків, сургучу тощо.

Бурштин - скам'яніла смола хвойних рослин, які зростали наприкінці мезозойської - на початку кайнозойської ер. Бурштин широко використовують для виготовлення ювелірних виробів. У прозорих частинках бурштину часто трапляються вкраплення комах та інших дрібних тварин, які мешкали у давні часи. Це дає цікавий матеріал для вчених-палеонтологів.

Нектар - це водний розчин глюкози та фруктози, концентрація яких становить від 3 до 72 %, із домішками ефірних олій із сильним запахом. Він приваблює комах та інших запилювачів; ним вони живляться. Нектар утворюється у спеціальних залозах - нектарниках, що мають досить складну будову і розміщені переважно у квітках.

Контрольні запитання

1. Що характерне для клітин, які входять до складу тканин?
2. Що спільного та відмінного між тканинами тварин і рослин?
3. Які особливості будови твірних тканин?
4. Що таке основні тканини?
5. Які особливості будови та функцій провідних тканин?
6. Які ви знаєте різновиди покривних тканин? Які їхні функції?
7. Що таке механічні тканини? Які особливості їхньої будови та функцій?

Поміркуйте

Чому тканини виникли у наземних рослин, а не у мешканців водойм?

М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Первес, П.Г. Балан, В.М. Войціцький, Загальна біологія, 10 клас

Немембранні органели

Немембранні органели клітини.

Пригадайте

Які органели руху трапляються в одноклітинних еукаріотів?

Де формуються складові рибосом?

Як відбувається процес фагоцитозу?

Яка будова і функції АТФ?

До немембранних органел належать рибосоми, мітохондрії, клітинний центр та органели руху.
Що таке рибосоми? Які їхні функції? Рибосоми (від «рибонуклеїнова кислота» та грец. сома) - сферичні тільця діаметром приблизно 20 нм, які беруть участь у синтезі білків у клітині. Вони складаються з двох різних за розмірами субодиниць: великої та малої (мал. 65). Кожна з них містить рРНК і білки, які взаємодіють між собою.

Субодиниці рибосом можуть роз'єднуватись після завершення синтезу білкової молекули і знову сполучатись між собою у місцях синтезу білків.

Мал. 65. Схема будови рибосоми:
1 - мала субодиниця;
2 - велика субодиниця

Структурні компоненти рибосом утворюються в ядрі. Кількість рибосом у клітині залежить від інтенсивності процесів біосинтезу білків. Наприклад, у хребетних тварин найбільше рибосом виявлено в клітинах печінки, червоного кісткового мозку.

Які будова і функції клітинного ценру?

До складу клітинного центру входять дві центріолі, розташовані в ділянці світлоїцитоплазми, від якої радіально розходяться мікронитки (мал. 66). Центріолі мають вигляд порожнього циліндра, який складається з мікротрубочок.

Мал. 66. Клітинний центр

Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу. При цьому вони розходяться до полюсів клітини і між ними натягуються нитки з мікротрубочок. Після поділу материнської клітини в кожну з дочірніх потрапляє по одній центріолі. В період між двома поділами клітини ці структури подвоюються.

Функції центріолей ще остаточно не з'ясовані. Відомо, що вони беруть участь у формуванні мікротрубочок цитоплазми, веретена поділу клітини, джгутиків і війок. Проте в клітинах, які не мають центріолей, ці процеси відбуваються і без їхньої участі.

Які відомі органели руху?

До органел руху клітини належать псевдоподії, або несправжні ніжки, джгутики і війки.

Псевдоподії (від грец. псевдос - несправжній і подос — нога) - непостійні вирости цитоплазми клітин деяких одноклітинних (наприклад, амеб, форамініфер, радіолярій) (мал. 67) або багатоклітинних тварин (наприклад, лейкоцити). Структура псевдоподій та їхня форма можуть бути різноманітними. Вони виникають завдяки руху цитоплазми, яка перетікає в певне місце клітини, утворюючи виріст. Як ви пам'ятаєте, псевдоподії не лише забезпечують пересування клітини, а й захоплення твердих частинок (процес фагоцитозу).

Мал. 67. Псевдоподії амеби

Джгутики і війки мають вигляд тоненьких виростів цитоплазми діаметром приблизно 0,25 мкм. Вони вкриті плазматичною мембраною. Всередині цих органел розташована складна система з мікротрубочок. Джгутики і війки є у деяких одноклітинних організмів (хламідомонада, евглена, інфузорії), а також деяких типів клітин багатоклітинних (епітелій дихальних шляхів ссавців, сперматозоїди тварин, вищих спорових рослин тощо).

Рухи війок у цілому нагадують роботу весел і, як правило, скоординовані (наприклад, в інфузорій). Для джгутиків характерний гвинтоподібний або хвилеподібний рух (мал. 68).

Мал. 68. Схема руху джгутика (1) і війки (2)
Джгутики і війки рухаються завдяки енергії, що вивільняється під час розщеплення молекул АТФ. Ці органели забезпечують не лише пересування клітин, а й надходження частинок їжі до них (наприклад, рух джгутиків травних клітин гідри). Вони можуть також виконувати чутливу (наприклад, у війчастих червів) і захисну (війки епітелію носової порожнини) функції.

Контрольні запитання

1. Яка будова рибосом? Які їхні функції?
2. Де і як утворюються рибосоми?
3. Що таке клітинний центр?
4. Яка будова і функції центріолей?
5. Що таке псевдоподії? Які їхні функції?
6. Що спільного і відмінного між джгутиками і війками?

Поміркуйте

Які клітини організму людини і тварин мають псевдоподії, джгутики або війки?

Які їхні функції?

М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Первес, П.Г. Балан, В.М. Войціцький, Загальна біологія, 10 клас

дистанційне навчання 21.02.14 (п'ятниця)

Для групи 10-2

Дистанційне навчання 21.02.14

електронна пошта викладача Бабич І.В.

ipa1010@yandex.ua

(подати звіт про виконання завдання)

Тестові завдання

1.        До абіотичних факторів належить: а) сміттєпереробний завод; б) сонячне випромінювання; в) віруси; г)дощ.

2.        До видів, які мешкають в грунті протягом більшої частини свого життєвого циклу належать: а) кроти; б) сліпаки; в) личинки хрущів; г) дощові черви.

3.        Окунь належить до екологічної групи: а) нектон; б) планктон; в) нейстон; г) бентос.

4.        До світлолюбних рослин належить: а) мох; б) береза; в) папороть; г) ялина.

5.        Тип співіснування різних видів, від якого вони взаємно дістають користь: а) мутуалізм; б) коменсалізм; в) нахлібництво; г) паразитизм.

6.        До екологічних факторів, що в значній мірі впливають на гідробіонтів не належить: а) солоність; б) тиск; в) освітленість; г) опади.

Розкрийте питання:

7.        Наведіть адаптації планктонних організмів до умов існування в водному середовищі.

8.        Поясніть суть антагоністичних взаємозв’язків в системі «паразит-хазяїн».

9.        Наведіть приклади квартирантства в природі.

10.     Сформулюйте закон оптимуму.

11.     Наведіть приклади прямого і опосередкованого впливу антропогенних факторів на конкретний живий організм.

12.     Наведіть приклади адаптацій живих організмів до нестачі вологості  в наземно-повітряному середовищі.

Для груп 15-3, 16-3

Дистанційне навчання 21.02.14

електронна пошта викладача Бабич І.В.

ipa1010@yandex.ua

(подати звіт про виконання завдання)

Завдання 1. (3б)

Продовжіть речення.

А) Сукупність популяцій організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають потоки енергії і колообіг речовин називається…

Б) Міжвидові взаємозв’язки при яких вид використовує для своїх споруджень гнізда волосся, пір'я інших видів називаються…

В) Частина простору в біогеоценозах, заселена популяціями даного виду, яка забезпечує їх потрібними ресурсами називається…

Завдання 2 (2б)

З'єднайте попарно термін та його визначення.

1)      Сапротрофи, 2) автотрофи, 3) поліфаги, 4) міксотрофи.

А) організми, що живляться різною за походженням їжею, б) організми, що здатні утворювати органічні сполуки з неорганічних, в)організми, що здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних і споживати готові органічні речовини, г)організми, які живляться залишками інших організмів.

Завдання 3. (1б)

Побудуйте ланцюг живлення що складається з 5 ланок. Вкажіть його тип.

Завдання 4.

Розкрийте наступні питання. (6б)

А) Дайте визначення агроценозам.

Б) Охарактеризуйте біосферу, як особливу оболонку Землі.

В) Охарактеризуйте структуру біогеоценозу.

Для групи 15-1

Дистанційне навчання 21.02.14

електронна пошта викладача Бабич І.В.

ipa1010@yandex.ua

(подати звіт про виконання завдання)

Практична робота № 4

Розв’язування вправ із трансляції

Мета: навчитися моделювати процес  реалізації спадкової інформації, навчитися розв’язувати елементарні задачі із трансляції.

Хід роботи:

Теоретична частина

1.     Реалізація спадкової інформації.

Загальна схема:

Транскрипція -  ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Де відбувається: ___________________________________________________

Результат: ________________________________________________________

Трансляція - ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Де відбувається: ___________________________________________________

Результат: ________________________________________________________

2.     Під час розв’язування задач цього типу треба пам’ятати:

Довжина нуклеотиду - ______________________________________________

Молекулярна маса нуклеотиду - ______________________________________

Молекулярна маса 1 амінокислоти (середня) - __________________________

Ген - _____________________________________________________________

Одна амінокислота кодується - _______________________________________

Практична частина

Тренувальні вправи

Задача 1.

За допомогою генетичного коду визначте:

А) амінокислоту, яка кодується триплетом ААА - _______________________

__________________________________________________________________

Б) триплети, які кодують амінокислоту лейцин (Лей) - ___________________

__________________________________________________________________

В) інформацію, що закодована триплетом УАА - ______________________

______________________________________________________________________________________

Відповідь: а) лізин; б) УУА, УУГ, ЦУУ,ЦУЦ, ЦУА, ЦУГ; в) УАА – стоп-кодон, що не кодує амінокислоту, а виконує роль «розділового знака» в послідовності нуклеотитів.

Задача 2.

Один із ланцюгів фрагмента ДНК має таку послідовність нуклеотидів:

… АГЦ – АЦЦ – ГАТ – ЦЦТ – ЦГА…

Визначте амінокислотний склад білка, що кодується цим фрагментом.

Розв’язування

ДНК:      … АГЦ – АЦЦ – ГАТ – ЦЦТ – ЦГА…

і-РНК:   … УЦА – УГГ – ЦУА – ГГА – ГЦУ…

білок:         Сер –  Трп  – Лей  –  Глі  –  Ала

 Для групи 18-1

Дистанційне навчання 21.02.14

електронна пошта викладача Бабич І.В.

ipa1010@yandex.ua

(подати звіт про виконання завдання)

План – конспект

 заняття з біології на тему:

«Диференціація клітин. Стовбурові клітини. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин»

Мета: пояснити явище диференціації клітин, дати уявлення про функції та значення стовбурових клітин та процес утворення тканин.

Основні поняття та терміни: диференціація клітин, стовбурові клітини, тканина, орган.

Структура  уроку:

1.     Організаційний момент

2.     Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

3.     Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу

4.     Узагальнення та систематизація знань

5.     Підведення підсумків уроку

Хід уроку

1.     Організаційний момент.

2.     Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Захист реферату на тему: «Стовбурові клітини»

Бесіда з учнями.

1)    Назвіть три царства живої природи, до яких належать багатоклітинні еукаріоти.

2)    На якому рівні організації знаходяться багатоклітинні організми? (організмовий).

3)    В залежності від сформованості тканин, на які групи поділяються багатоклітинні організми? Чим вони відрізняються?

4)    Охарактеризуйте загальні особливості багатоклітинних організмів а) царства Рослин, б) Тварин, в) Грибів.

5)    Чи всі клітини однакові за своєю будовою і функціями в багатоклітинному організмі зі справжніми тканинами? Наведіть приклади.

6)    Охарактеризуйте багатоклітинні організми, що не мають справжніх тканин. Наведіть приклади.

3.     Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу

Темою нашого уроку сьогодні є «Диференціація клітин. Стовбурові клітини. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин»

Багатоклітинні організми часто беруть свій  початок       від однієї клітини – зиготи, спори тощо. У ДНК цієї клітини закодована вся спадкова інформація про майбутній організм. Дочірні клітини, хоча і є копіями материнської, однак з кожним поділом дедалі більше відрізняються від неї. Згодом вони перетворюються на клітини, характерні для певних тканин у складі тих чи інших органів. Такий процес дістав назву диференціації.

У дорослому організмі місця відмерлих клітин заступають подібні їм, а всі різні клітини органів і тканин діють узгоджено (явище інтеграції).

Отже, існують певні взаємодії між клітинами, які забезпечують узгоджений ріст і розвиток молодого організму та стабільність зрілого.

Що відомо про такі взаємодії?

Учені встановили, що вже на ранніх етапах поділу зиготи одні клітини зародка впливають на інші. Це явище назвали зародковим взаємовпливом (зародковою індукцією).

Зародковий взаємовплив – взаємовплив клітин одна на одну на всіх етапах розвитку ембріона.

Це явище багато в чому до нашого часу залишається недослідженим.

Доведено, що деякі зародкові клітини (організатори) виділяють певні речовини, які спрямовують диференціацію інших клітин. Так, реалізуючи лише певну частину власного геному, ці клітини стають епітеліальними, нервовими, м’язовими тощо.

Важливу роль у диференціації відіграють так звані стовбурові клітини, при кожному поділі яких одна з дочірніх клітин відіграє роль організатора, інша – диференціюється.

Термін «стовбурова клітина» запропонував 1909 року російський гістолог О. Максимов.

Стовбурові клітини розташовані в особливих місцях різних тканин людини та багатьох хребетних тварин. Вони здатні поділятись, при цьому їм властиве само підтримання: після поділу одна з дочірніх клітин залишається стовбуровою, інша – згодом диференціюється. Вони також визначають здатність до регенерації, поновлюючи клітинний склад організмів.

Стовбурові клітини характеризуються низкою особливостей, які відрізняють їх від інших клітин:

1)    Здатні поділятися необмежену кількість разів..

2)    При введенні стовбурових клітин в організм,вони знаходять зону ушкодження і залишаються в ній, забезпечуючи відновлення клітинного складу та втрачених функцій.

Стовбурових клітин в організмі людини дуже мало: у зародка людини одна така клітина припадає на 10 000 інших, а в людини віком понад 60 років – на 5-8 млн. якщо стовбурові клітини втрачають свої властивості – організм приречений на загибель. Врятувати його може тільки операція з введення стовбурових клітин, отриманих від донора, наприклад шляхом пересадження червоного кісткового мозку.

         У зародків ссавців стовбурові клітини можуть давати початок усім типам клітин. У дорослому організмові вони лише підтримують кількість диференційованих клітин на необхідному для забезпечення життєдіяльності рівні.

Що таке тканина?

Тканина – це сукупність клітин, подібних за будовою, функціями, походженням. Кожна тканина виконує в організмі особливі функції.

Утворення тканин. Між тканинами рослин і тварин є значні розбіжності у формуванні і будові. У тварин різні типи тканин виникають під час  ембріонального розвитку з певних груп зародкових клітин, або листків (екто-, мезо- та ентодерми); у вищих рослин усі тканини беруть початок від твірної тканини (меристеми)

Головна відмінність між тканинами тварин і рослин полягає ще в тому, що тканини тварин часто складаються не лише з клітин, а також із міжклітинної речовини, яка є продуктом їхньої життєдіяльності. Окремі клітини так званих рідких тканин (кров) занурені у міжклітинну рідину. У тканинах рослин міжклітинної речовини практично немає. Натомість між оболонками рослинних клітин часто розміщені порожнини більшого чи меншого розміру – міжклітинники. Вміст сусідніх клітин рослин сполучений плазмодесмами.

Тканини тварин вивчає наука гістологія. Мікроскопічну будову тканин рослин досліджує мікроскопічна анатомія.

4.     Узагальнення та систематизація знань

Узагальнююча бесіда

Що таке стовбурові клітини та яке їх біологічне значення?

Що таке тканина?

Чим відрізняються рослині і тваринні тканини?

Які науки вивчають рослинні і тваринні тканини?

5.     Підведення підсумків уроку

Повідомлення домашнього завдання

§40 (240-242ст.), вивчити конспект.

Підготувати реферат на тему «Диференціація клітин і формування тканин у зародка» - індивідуальне завдання

 Для групи 10-3

Дистанційне навчання 21.02.14

електронна пошта викладача Бабич І.В.

ipa1010@yandex.ua

(подати звіт про виконання завдання)

Тестова робота з самоперевіркою.

1.     Угруповання взаємопов’язаних між собою популяцій організмів різних видів, що населяють ділянку із однорідними умовами називаються:

А) біогеоценозом, б) біотопом, в) біоценозом, г) ємністю середовища існування.

2. Фітоценоз це угруповання:

А) рослин, б) сукупності різних популяцій, в) тварин, г) мікроорганізмів.

3. Сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі або об’єму це:

А) густота популяцій, б) продуктивність, в) видове різноманіття, г) біомаса.

4. Найчисленніші види називаються:

А) епіморфними, б) домінантними, в) рецесивними, г) фітоценотичними.

5. Гетеротрофні організми, які здатні споживати різну за походженням їжу це:

А) поліфаги, б) фітофаги, в) міксотрофи, г) сапротрофи.

6. До біоценозів з незначним видовим різноманіттям належить:

А) коралові рифи, б) тропічні ліси, в) мішані ліси, г) тундра.

7. Сапротрофи належать до:

А) автотрофів, б) міксотрофів, в) гетеротрофів, г) фітофагів.

8. Взаємозвязки між популяціями одного або різних видів, за яких використання певного ресурсу довкілля одним з них зменшує його доступність для інших, це:

А) пряма боротьба, б) конкуренція, в) опосередкований вплив, г) антагонізм.

9. Біомаса, створена особинами всіх видів за одиницю часу це:

А) густота, б) продуктивність, в) чисельність г) біотоп.

10. Просторова структура біоценозу визначається:

А) площею, б)гомеостазом популяції, в) біомасою, г)  ярусністю.

11. Організми, які живляться залишками інших організмів це:

А) сапротрофи, б) поліфаги, в) сапрофаги, г) міксотрофи.

12. Ведмідь належить до:

А) паразитів, б) хижаків, в) поліфагів, г) фітофагів.