Дистанційне навчання для групи 15-1
Практична робота №2
Ознайомлення з інструкціями з використання медичних препаратів, засобів побутової хімії та оцінка їхньої небезпеки
Мета: опанувати навички ознайомлення з інструкціями до медичних препаратів і засобів побутової хімії для запобігання нещасним випадкам у побуті. Розглянути та проаналізувати небезпеку, яку становлять засоби побутової хімії в разі неправильного їх використання.
Обладнання і матеріали: інструкції до найуживаніших медичних препаратів, що є в кожній домашній аптечці, інструкції до засобів побутової хімії, що містять кислоти, луги, леткі речовини.
Теоретичний мінімум
Хімічні продукти – суміші або розчини хімічних речовин, що складаються не менше як із двох речовин. До побутових хімічних продуктів належать, наприклад, миючі засоби, засоби дезінфекції, лаки, фарби, клеї тощо.
Основні рекомендації щодо використання продуктів побутової хімії.
1. Уникайте надмірного використання засобів побутової хімії, що містить хлор, аміак, фенол, формальдегід, ацетон тощо.
2. Використовуйте найбільш м´які засоби, наприклад, з приміткою «для чутливої шкіри».
3. Звертайте увагу на те, що написано на етикетці або інструкції, що додається.
4. Зберігайте засоби побутової хімії в добре закритих ємностях у місцях, що не доступні для дитини.
5. Намагайтеся застосовувати не порошки, а гелі, рідкі або гранульовані засоби.
6. Уникайте прямого контакту з агресивними речовинами: використовуйте рукавички.
7. Максимально обмежуйте використання продуктів побутової хімії та косметичних засобів в аерозольних балончиках.
8. Часто провітрюйте приміщення.
Практична частина
Завдання 1.
Навчитися знайомитися з інструкцією і оцінювати небезпеку медичного препарату.
Хід роботи:
1. Прочитайте інструкцію для застосування медичного препарату анальгін (або будь-якого іншого поширеного анаболіка: аспірин, темпалгін, новалгін, цитрамон тощо).
2. Вклейте інструкцію до препарату аналгін (або будь-якого іншого анаболіка).
3. Позначте синім кольором – інформацію про склад, червоним – інформацію про небезпеку, зеленим – інформацію про застосування.
4. Проаналізуйте описи елементарних медичних препаратів в кількості – не менше 3 штук. Зробіть висновки щодо безпечності їх використання. Запишіть до таблиці свої міркування щодо можливого шкідливого впливу цих препаратів на здоров´я людини. (Рекомендовані препарати для дослідження: настойка йоду, перекис водню, розчин бриліантового зеленого, но-шпа, нафтезін, септефріл, спазмалгон, тощо).
Медичний засіб (активна хімічна сполука)
|
Застосування, дія на організм
|
Безпечність у використанні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. У висновку дайте відповіді на запитання:
1) Про що говорить докладний перелік протипоказань, застережень і побічних ефектів в інструкції до медичного препарату?
2) Чому перед використанням хімічного лікарського засобу необхідно прочитати інструкцію з використання на етикетці?
Висновок ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 2.
Навчитися знайомитися з інструкцією і оцінювати небезпеку засобу побутової хімії.
Хід роботи:
1. Прочитайте інструкцію для застосування дезинфікуючого засобу («Доместос», «Білизна» або будь-якого іншого).
2. Вклейте інструкцію до засобу для дезінфекції.
3. Позначте синім кольором – інформацію про склад, червоним – інформацію про небезпеку, зеленим – інформацію про застосування.
4. Проаналізуйте описи засобів побутової хімії, які ви використовуєте вдома, та зробіть висновки щодо безпечності їх використання (не менше 3-х засобів). Якщо ці мийні засоби чинять шкідливий вплив на здоров´я людини, то у чому саме він полягає? Запишіть свої міркування у таблицю. (Рекомендовані засоби для дослідження: пральний порошок, засіб для миття вікон, поліроль для меблів, засіб для миття посуду, засіб для прочищення каналізаційних труб, отрута проти молі, тарганів, тощо)
Приклад заповнення таблиці:
№
|
Продукт побутової хімії (активна хімічна сполука)
|
Застосування, дія на організм
|
Безпечність у використанні
|
1.
|
Засіб для прочистки каналізаційних труб «КРОТ» (натрії гідроксид, натрій сульфат)
|
Для розчинення бруду в каналізаційних трубах. Руйнує білкові речовини, знешкоджує запахи. Швидко розчиняє залишки їжі, жиру бруду, волосся тощо
|
Для запобігання хімічних опіків шкіри лугом потрібно використовувати гумові рукавички працюючи з цим засобом, остерігатися появи розбрискування, не вдихати випари розчиненого засобу, добре провітрити приміщення після застосування, зберігати в недоступних для дітей місцях і в герметичній упаковці, чітко дотримуватися інструкції з використання.
|
2.
|
|
|
|
3.
|
|
|
|
4.
|
|
|
|
5. У висновку зазначте:
· рівень небезпеки використання елементарних побутових засобів,
· умови їх зберігання та використання.
Дайте відповіді на запитання:
1) Чому перед використанням хімічного засобу необхідно прочитати інструкцію з використання на етикетці?
2) Який із засобів побутової хімії (із списку тих, що ви досліджували), є на вашу думку, найбільш небезпечним? Поясніть чому саме.
Висновок ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 3.
Зробіть узагальнюючі висновки.
Хід роботи:
1. Об´єднайтеся в групи.
2. Підготуйте в складі своєї групи коротенький виступ за відповідною темою за таким планом:
Ліки:
Ø найпоширеніші складові домашньої аптечки (лікарські препарати, термометр…);
Ø речовини – складові ліків, здатні спричиняти гострі та хронічні отруєння у разі передозування або порушення терміну зберігання;
Ø обґрунтування необхідності дотримування рекомендацій щодо використання лікарського препарату;
Ø правила застосування та зберігання лікарських препаратів, перелік дій у разі пошкодження ртутного термометра;
Ø невідкладна допомога в разі отруєння лікарськими препаратами.
Засоби побутової хімії:
Ø найпоширеніші засоби побутової хімії (оцет, сода, засоби для миття посуду, та ванн, пральний порошок, клеї, фарби, розчинники тощо);
Ø основні небезпечні діючі речовини, що входять до їхнього складу (кислоти, луги, ортофосфати тощо);
Ø правила використання для зберігання побутової хімії;
Ø невідкладна допомога в разі потрапляння на тіло, в очі, та дихальні шляхи хімічних речовин.
Домашнє завдання: підготувати доповідь: «Вплив лікарських препаратів на організм
Дистанційне навчання для групи 16-1
«Нуклеїнові кислоти, їх будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів»
Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Нуклеїнові кислоти – природні високомолекулярні органічні сполуки, що забезпечують збереження і передавання спадкової інформації в організмі.
Це – складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.
Число нуклеотидів у складі однієї молекули нуклеїнової кислоти може становити від 200 до 200 млн. Уперше нуклеїнові кислоти виявили в ядрі клітин, звідки й походить назва цих сполук (від лат. нуклеус – ядро). Але згодом ці сполуки виявили і в інших частинах клітини.
Молекула нуклеотиду складається з трьох частин:
- залишків нітратної основи,
- п’яти-вуглецевого моносахариду (пентози),
- ортофосфатної кислоти.
Залежно від виду пентози, що входить до складу нуклеотиду, розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнову (ДНК) і рибонуклеїнові (РНК).
До складу ДНК входить залишок дезоксирибози, до РНК – рибози.
У молекулах ДНК і РНК містяться залишки різних нітратних основ.
У молекулі ДНК:
- залишки аденіну (скорочено позначається літерою А),
- гуаніну (Г),
- цитозину (Ц)
- тиміну (Т).
У молекулі РНК:
- аденіну (А),
- гуаніну (Г),
- цитозину (Ц),
- урацилу (У).
Три типи нітратних основ для молекул ДНК і РНК спільні (нуклеотиди з аденіном, гуаніном і цитозином), натомість тимін міститься лише в молекулах ДНК, тоді як урацил – тільки в молекулах РНК.
Як і молекулам білків, молекулам нуклеїнових кислот притаманні різні рівні просторової організації (конформації).
Мономерами нуклеїнових кислот є нуклеотиди.
До складу кожного нуклеотиду входять:
азотна основа;
вуглевод;
залишок фосфорної кислоти.
Будова ДНК.
Молекули ДНК у клітинах еукаріотів містяться в ядрі, пластидах і мітохондріях, а прокаріотів – в особливих ділянках цитоплазми.
Розшифрування структури ДНК має свою історію. 1950 року американський учений українського походження Ервін Чаргафф (1905–2002) та його колеги виявили певні закономірності кількісного вмісту нітратних основ у молекулі ДНК:
- по-перше, кількість нуклеотидів, що містять аденін у будь-якій молекулі ДНК, дорівнює числу нуклеотидів, які містять тимін (А = Т), а число нуклеотидів з гуаніном – числу нуклеотидів з цитозином (Г = Ц);
- по-друге, сума нуклеотидів з аденіном і гуаніном дорівнює сумі нуклеотидів з тиміном і цитозином (А + Г = Т + Ц).
Це відкриття сприяло встановленню в 50-х роках ХХ ст. просторової структури молекули ДНК. Молекула ДНК складається з двох ланцюгів нуклеотидів, які сполучаються між собою за допомогою водневих зв’язків. Ці зв’язки виникають між двома нуклеотидами, які ніби доповнюють один одного за розмірами.
Встановлено, що залишок аденіну (А) нуклеотиду одного ланцюга молекули ДНК завжди сполучається із залишком тиміну (Т) нуклеотиду іншого ланцюга (між ними виникає два водневі зв’язки), а гуаніну (Г) – з цитозином (Ц) (між ними виникає три водневі зв’язки).
Чітка відповідність нуклеотидів у двох ланцюгах ДНК має назву комплементарність (від лат. комплементум – доповнення). При цьому два ланцюги нуклеотидів обвивають один одного, створюючи закручену вправо спіраль.
Так виникає вторинна структура молекули ДНК, тоді як первинна це певна послідовність залишків нуклеотидів, розташованих у вигляді подвійного ланцюга. При цьому окремі нуклеотиди сполучаються між собою в ланцюжок за рахунок особливого різновиду міцних ковалентних зв’язків, які виникають між залишком вуглевода одного нуклеотиду та залишком ортофосфатної кислоти іншого.
Молекули ДНК у клітині становлять компактні структури. Наприклад, довжина ДНК найбільшої хромосоми людини дорівнює 8 см, але вона скручена таким чином, що вміщується в хромосомі завдовжки 5 мкм. Це відбувається завдяки тому, що дволанцюгова спіраль ДНК зазнає подальшого просторового ущільнення, формуючи третинну структуру – суперспіраль. Така будова характерна для ДНК хромосом еукаріотів і зумовлена взаємодією між ДНК та ядерними білками. У ядерній зоні клітин прокаріотів молекула ДНК має кільцеву будову.
Так само як і молекули білків, молекули ДНК здатні до денатурації та ренатурації, а також деструкції. За певних умов (дія кислот, лугів, високої температури тощо) водневі зв’язки між комплементарними нітратними основами різних ланцюгів молекули ДНК розриваються. При цьому молекула ДНК повністю або частково розпадається на окремі ланцюги й відповідно втрачає свою біологічну активність. Після припинення дії негативних чинників структура молекули може відновлюватися завдяки поновленню водневих зв’язків між комплементарними нуклеотидами.
Важлива властивість молекул ДНК – їхня здатність до самоподвоєння. Це явище ще називають реплікацією. Воно ґрунтується на принципі комплементарності: послідовність нуклеотидів у новоствореному ланцюзі визначається їхнім розташуванням у ланцюзі материнської молекули ДНК. При цьому ланцюг материнської молекули ДНК слугує матрицею. Реплікація ДНК – напівконсервативний процес, тобто дві дочірні молекули ДНК містять по одному ланцюгу, успадкованому від материнської молекули, і по одному – синтезованому заново. Завдяки цьому дочірні молекули ДНК є точною копією материнської. Це явище забезпечує точну передачу спадкової інформації від материнської молекули ДНК дочірнім.
Функції ДНК.
Основні функції ДНК – це кодування, збереження та реалізація спадкової інформації, передача її дочірнім клітинам при розмноженні. Зокрема, окремі ланцюги молекули ДНК слугують матрицею для синтезу різних типів молекул РНК. Цей процес називається транскрипцією.
Одиницею спадковості всіх організмів є ген – ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів – РНК), який несе спадкову інформацію про структуру певного білка або нуклеїнової кислоти.
Отже, саме ДНК кодує і зберігає спадкову інформацію в організмі і забезпечує її передачу дочірнім клітинам під час поділу материнської.
Функціонально ген – цілісна одиниця спадковості, бо будь-які порушення його будови змінюють закодовану в ньому інформацію або призводять до її втрати.
Типи РНК.
Молекули РНК клітин прокаріотів та еукаріотів складаються з одного ланцюга. Існують три основні типи РНК, які відрізняються за місцем розташування у клітині, розмірами та функціями.
1.Інформаційна, або матрична, РНК (іРНК, або мРНК) становить собою копію певної ділянки молекули ДНК. Така молекула переносить спадкову інформацію від ДНК до місця синтезу поліпептидного ланцюга, а також бере безпосередню участь у його збиранні.
2.Транспортна РНК (тРНК) має найменші розміри серед усіх молекул РНК (складається з 70–90 нуклеотидів). Вона приєднує амінокислоти і транспортує їх до місця синтезу білкових молекул. Там молекула тРНК «впізнає» відповідну ділянку іРНК. Ця ділянка – послідовність з трьох нуклеотидів, яка кодує одну з амінокислот. Таким чином визначається порядок розташування амінокислотних залишків у молекулі білка, що синтезується. Кожну з амінокислот транспортує до місця синтезу білка певна тРНК. У транспорті комплексу «молекула тРНК–залишок амінокислоти» беруть участь мікротрубочки та мікронитки цитоплазми. Транспортна РНК може мати вторинну структуру, що за формою нагадує листок конюшини. Така структура зумовлена тим, що в певних ділянках молекули тРНК (4–7 послідовних ланок) між комплементарними ну- клеотидами виникають водневі зв’язки. Біля верхівки «листка» містяться три нуклеотиди, або триплет, який за генетичним кодом відповідає певній амінокислоті. Цей триплет називають антикодоном. Біля основи молекули ДНК є ділянка, до якої завдяки ковалентному зв’язку приєднується відповідна амінокислота. Молекула тРНК може утворювати і складнішу конформацію (третинну), що нагадує латинську літеру «L» або слов’янську «Г».
3.Рибосомна РНК (рРНК) входить до складу особливих органел клітини – рибосом. Разом з білками вона виконує структурну функцію, забезпечуючи певне просторове розташування іРНК й тРНК під час біо синтезу білкової молекули. У клітинах еукаріотів рРНК синтезується в ядерці.
Надання та пояснення домашнього завдання.
§11-12, вивчити конспект.
Теми рефератів «ДНК, її будова, властивості, значення», «РНК, її будова, властивості, значення», «АТФ, її будова, властивості, значення»
Для групи 18-2
Як розвивалося життя в архейську еру? Перші рештки живих організмів знайдено у австралійських та південноафриканських осадочних породах віком приблизно в 3,5 млрд років, які, на думку вчених, сформувались в архейську еру (почалась приблизно 4,5, а закінчилась - 2,5 млрд років тому). Це були прокаріоти, представлені залишками карбонатних оболонок колоній ціанобактерій та клітинними стінками бактерій різної форми (кулясті, паличкоподібні та ниткоподібні) (мал. 188, 189). На відміну від еукаріотів, еволюція яких відбувалась у більш-менш стабільних геохімічних умовах, первинні бактеріальні екосистеми докорінно змінили ці умови протягом архейської ери та самі пристосувались до них, у свою чергу, змінившись.
Мал. 188. Ціанобактерії
Мал. 189. Бактерії
Перші осадочні породи мають вік близько 3,8 млрд років; вони переважно є наслідком життєдіяльності залізобактерій (поклади залізної руди), зелених і пурпурних бактерій (поклади сірки), можливо, нафти та природного газу. У результаті фотосинтезуючої діяльності ціанобактерій в атмосфері поступово накопичилась значна кількість Кисню та утворився озоновий шар. Це спричинило появу енергетично вигіднішого кисневого дихання і, відповідно, аеробних прокаріотів.
На кінець архейської ери бактерії в морях та океанах повністю здійснювали всі ті біогенні геохімічні процеси, що й нині - біогенну міграцію різних хімічних елементів та перетворення енергії в ланцюгах живлення.
Які особливості еволюції прокаріотів? Еволюційних змін у будові прокаріотів майже не відбувалось: усі їхні викопні форми не відрізняються від сучасних. Це пояснюють насамперед тим, що серед них немає багатоклітинних організмів, тобто прокаріоти нездатні до диференціації клітин та ускладнення організації. Внаслідок простої будови геному (єдина кільцева молекула ДНК) у них легко відбувається горизонтальний (між різними видами) транспорт спадкової інформації за допомогою переносу фрагментів ДНК вірусами-бактеріофагами з однієї бактеріальної клітини в іншу. Крім того, спадкові властивості бактеріальних клітин можуть значно змінюватися під впливом плазмід.
Плазміди, або позаклітинні фактори спадковості,
- ланцюжки з кількох нуклеотидів. Вони часто перебувають поза організмами і за певних умов можуть потрапляти всередину прокаріотних клітин і вбудовуватися в їхні ДНК. Тому у прокаріотів відбувається здебільшого біохімічна, або функціональна, еволюція. Вони здатні опановувати різні адаптаційні зони, виробляючи нові ферменти для засвоєння тих чи інших поживних речовин.
В еукаріотів подібні форми зміни спадковості через складність геному та взаємодію генів призводять до загибелі клітини і тому не можуть бути факторами еволюції.
У прокаріотних екосистемах відсутні ланцюги виїдання через нездатність бактерій до фагоцитозу. Тому ланцюги живлення прокаріотних біогеоценозів мало розгалужені, а їхня видова різноманітність незначна. Отже, прокаріотні екосистеми мають невисоку здатність до саморегуляції.
§ 57. ПОЯВА ЕУКАРІОТІВ і БАГАТОКЛІТИННИХ ОРГАНІЗМІВ
Як розвивалось життя у протерозойську еру?
Протягом першої половини протерозойської ери (почалась 2,5 млрд, закінчилась - близько 0,6 млрд років тому) прокаріотні екосистеми опанували весь Світовий океан. Близько 2 млрд років тому з’явилися первісні одноклітинні еукаріоти, які швидко дивергували на рослини (водорості), тварин (найпростіші) та гриби.
Як спосіб досягнення біологічного прогресу для еукаріотів характерне ускладнення організації в процесі історичного розвитку. Вже в одноклітинних організмів (водорості, інфузорії) клітини побудовані дуже складно. Поява багатоклітинних організмів — ще один прояв здатності еукаріотів до ускладнення будови. Більшість учених вважає, що багатоклітинні організми походять від колоніальних унаслідок диференціації клітин останніх.
У чому суть симбіотичної гіпотези походження еукаріотів? Є кілька гіпотез походження еукаріотів, з яких у наш час найпопулярніша симбіотична. Її послідовники вважають, що двомембранні органели, які мають свій геном і здатні до розмноження поділом (пластиди та мітохондрії) - нащадки симбіотичних прокаріотів, котрі втратили здатність до існування поза клітиною хазяїна. Спільне існування кількох видів прокаріотів привело врешті-решт до появи еукаріотичних клітин.
Як розвивалося життя у вендському періоді?
Вендський період - останній період протерозойської ери - тривав близько 80 млн років. У цей час на мілководдях морів сформувались біогеоценози, основними продуцентами в яких були ціанобактерії та перші зелені водорості. Найпоширенішими тваринами були різноманітні кишковопорожнинні: поліпи та медузи (мал. 190). Деякі з них досягали метра в діаметрі. Від таких форм з променевою симетрією в середині періоду утворилися повзаючі та плаваючі двобічносиметричні тварини. Серед них були несегментовані та сегментовані організми, у деяких з останніх на кожному сегменті тіла розташовувалась пара кінцівок. Наприкінці періоду внаслідок біосферної кризи, спричиненої зледенінням, вендські екосистеми зруйнувались і більшість їхніх видів вимерло.
Мал. 190. Медузи
Для 14-2
§3. ГАМЕТОГЕНЕЗ І ЗАПЛІДНЕННЯ
Які типи запліднення відомі у рослин і тварин? Що таке мітоз і мейоз? Яка будова генеративних органів у квіткових рослин?
Процес утворення статевих клітин має назву гаметогенез (від грец. гамете - дружина або гаметес - чоловік та генезіс).
Як утворюються статеві клітини? Розглянемо процеси утворення статевих клітин на прикладі ссавців (мал. 13). Яйцеклітини і сперматозоїди, зазвичай, мають гаплоїдний (одинарний) набір хромосом. Вони утворюються в статевих залозах із первинних диплоїдних статевих клітин через низку послідовних стадій: розмноження, росту, дозрівання і формування.
На стадії розмноження первинні статеві клітини діляться шляхом послідовних мітозів, унаслідок чого їхня кількість значно зростає. На стадії росту клітини, які утворилися, збільшуються до певних розмірів. На стадії дозрівання первинні диплоїдні статеві клітини діляться шляхом мейозу і перетворюються на незрілі гаплоїдні гамети. Цей процес має свої особливості при утворенні сперматозоїдів і яйцеклітин.
При дозріванні чоловічих статевих клітин унаслідок двох послідовних мейотичних поділів утворюється чотири однакові гаплоїдні клітини. На стадії формування ядро і цитоплазма цих клітин ущільнюються, завдяки чому їхні розміри зменшуються. Лише після дозрівання сперматозоїди набувають здатності до самостійного пересування і запліднення яйцеклітини.
Під час дозрівання жіночих статевих клітин після першого поділу мейозу утворюються дві різні за розмірами гаплоїдні клітини: велика, яка містить запас поживних речовин, необхідних для розвитку зародка, і дрібна (так зване полярне тільце). Після другого мейотичного поділу утворюються чотири гаплоїдні клітини: одна велика яйцеклітина і три дрібні полярні тільця. Полярні тільця в процесі розмноження участі не беруть і через деякий час зникають. На стадії формування в яйцеклітини утворюється частина зовнішніх оболонок.
Розбіжності в утворенні сперматозоїдів і яйцеклітин пояснюються тим, що сперматозоїд під час запліднення лише вносить у яйцеклітину спадковий матеріал і тому його маса не має значення для розвитку майбутнього зародка. Яйцеклітина, крім своєї половини спаднового матеріалу, містить також усі органели і запас поживних речовин, які зародок використовує в процесі свого розвитку. Зберігаючи максимальну масу цитоплазми, яйцеклітина має стати гаплоїдною. Це досягається двома послідовними, але нерівномірними мейотичними поділами: дрібні полярні тільця призначені саме для видалення зайвого спадкового матеріалу.
Мал. 13. Схема розвитку сперматозоїдів і яйцеклітини
Як відбувається запліднення у різних груп живих істот? У тварин запліднення може бути зовнішнім і внутрішнім. При зовнішньому заплідненні жіноча і чоловіча статеві клітини зливаються поза органами статевої системи самки (або гермафродитної особини). Зовнішнє запліднення властиве здебільшого мешканцям водойм (багатощетинковим червам, двостулковим молюскам, річковим ракам, голкошкірим, ланцетникам, більшості кісткових риб і земноводних), а також деяким наземним тваринам (наприклад, дощовим черв’якам).
Внутрішнє запліднення відбувається в органах статевої системи самки (або гермафродитної особини). Воно притаманне більшості наземних тварин (комахам, плазунам, птахам, ссавцам), а також багатьом мешканцям водойм (наприклад, хрящовим рибам).
Мал. 14. Запліднення:
1 - яйцеклітина; 2 - сперматозоїди;
3 - проникнення сперматозоїда в яйцеклітину;
4 - злиття ядер сперматозоїда і яйцеклітини
Сергій Гаврилович Навашин
(1857-1930)
Під час запліднення яйцеклітина активується, в неї проникає сперматозоїд і їхні ядра зливаються (ма.і. 14). Після проникнення сперматозоїда властивості оболонок яйцеклітини змінюються, і вона стає непроникною для інших сперматозоїдів.
Для процесу запліднення водоростям і вищим споровим рослинам необхідна волога, в якій пересуваються сперматозоїди. У голонасінних і покритонасінних процес запліднення не залежить від вологості середовища. У цих груп рослин заплідненню передує процес запилення. Запилення - це перенесення пилкового зерна, яке містить чоловічі статеві клітини, з пиляків тичинок на приймочку маточки (покритонасінні) або на насінний зачаток (голонасінні). У покритонасінних запилення може відбуватися за допомогою тварин-запилювачів (комахи, дрібні птахи), вітру, води, а у голонасінних - лише вітру.
Запилення може бути перехресним (якщо пилкове зерно з однієї квітки потрапляє на приймочку маточки іншої) або ж спостерігається самозапилення (пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки).
Розглянемо процес запліднення у рослин на прикладі покритонасінних. Вперше його дослідив 1898 року український вчений С.Г. Навашин. Цей процес дістав назву подвійного запліднення (мал. 15).
Після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починається формування пилкової трубки. У пилкову трубку переходять три гаплоїдні клітини - вегетативна і два спермії. Вегетативна клітина утворює поживне середовище для сперміїв і з часом зникає. Пилкова трубка проникає в зародковий мішок, який знаходиться всередині насінного зачатка. Зародковий мішок містить сім клітин. На обох його полюсах розташовані шість гаплоїдних клітин, одна з яких яйцеклітина, а в центрі - клітина (центральна) з двома гаплоїдними ядрами. З часом ці ядра зливаються, утворюючи вторинне диплоїдне ядро.
Потрапивши до зародкового мішка, один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною. Так утворюється диплоїд - на зигота, з якої згодом розвивається зародок. Другий спермій зливається з центральною клітиною, яка внаслідок цього стає триплоїдною (тобто має три гаплоїдні набори хромосом). У подальшому з цієї клітини розвивається тканина - ендосперм (від грец. ендон - внутрішній і сперма - сім’яна рідина), клітини якої містять поживні речовини, потрібні для розвитку зародка.
Подвійне запліднення у покритонасінних - це фактично два різних процеси, оскільки зародок розвивається лише із заплідненої яйцеклітини. Злиття другого спермія з центральною клітиною назвати заплідненням можна лише умовно, оскільки з утвореної триплоїдної клітини розвивається не новий організм, а ендосперм.
Яке біологічне значення процесу запліднення? Під час запліднення відновлюється хромосомний набір, притаманний особинам певного виду. У заплідненій яйцеклітині з кожної пари гомологічних хромосом одна - батьківська, інша - материнська. Тому новий організм, який розвивається із зиготи, несе в собі спадковий матеріал обох батьків, що підсилює спадкову мінливість. Цьому сприяє і процес мейозу, під час якого відбувається обмін ділянками між гомологічними хромосомами.
Значення процесу подвійного запліднення у покритонасінних рослин полягає в утворенні триплоїдної клітини, з якої згодом розвивається ендосперм. Збільшення вмісту ДНК в її ядрі зумовлює підсилення процесів біосинтезу білків, тобто збільшення запасів поживних речовин, потрібних для розвитку зародка. Завдяки цьому у покритонасінних зародок розвивається значно швидше, ніж у голонасінних, ендосперм в яких гаплоїдний.
Мал. 15. Подвійне запліднення у квіткових рослин
Для 13-1
 |
Задачі уроку
- Ознайомити учнів з поняттям "реклама".
- Дати учням розуміня особливостей сучасного рекламного процесу та ознайомити з основними учасниками рекламного процесу.
- Означити основні засоби розповсюдження реклами.
|
Хід уроку
- Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
- Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.
Означення поняття "реклама"
Реклама - будь-яка платна форма неособистого представлення і просування ідей, товарів і послуг конкретного замовника.
У США та інших, промислово розвинених країнах термін
"реклама" (advertising) означає рекламні оголошення в засобах масової інформації (у пресі, по
радіо, телебаченню, на щитовій рекламі) і не поширюється на заходи, що сприяють продажу, - "сейлз промоушн" (sales promotion), престижні заходи, націлені на завоювання доброзичливого ставлення громадськості, - "паблік рілейшин "(public relations), а також на бурхливо розвивається останнім часом специфічну область рекламної діяльності, суть, якої в спрямованих зв'язках виробника зі споживачем - "Директ-маркетинг" (direct-marketing).
У вітчизняній практиці, на відміну від західної, поняття реклами ширше. До неї відносять виставкові заходи, комерційні семінари, упаковку, друковану продукцію, поширення сувенірів і інші засоби стимулювання торгової діяльності.
Функції реклами
Економічна -
реклама стимулює збут товару і сприяє зростанню прибутку, прискоренню процесу купівлі-продажу;
Освітня (інформаційна) функція - реклама виступає як засіб навчання: споживач не тільки дізнається про товари і послуги, але і відкриває для себе способи вдосконалення життя;
Комунікативна - за допомогою опитувань і анкет, аналізу ринкових процесів і внутрішньофірмових досліджень підтримується зворотний зв'язок
фірми (підприємства) з ринком і споживачем;
Рис 1. Основні функції реклами.
Контролююча - контролює процеси формування переваг груп споживачів щодо різних товарів;
Управління попитом (маркетингова) - використовуючи можливості спрямованого впливу на споживача,
реклама не тільки формує попит, а й керує ним за допомогою зменшення або збільшення обсягу рекламної інформації та складання графіків її подачі;
Громадська (соціальна) - за допомогою реклами передається повідомлення, адресоване безлічі осіб, які пропагує яке-небудь позитивне явище, подія, заклик, нагадує про ювілейну дату в житті суспільства, попереджає про негативні наслідки певних подій і т.д.
Стимулююча функція - нагадування, спонукання до покупки, встановлення контактів
Психологічна функція - вплив на емоційні і розумові процеси, на формування та розвиток потреб, на почуття самооцінки, престижу, погляди й уподобання споживачів, їх устремління.
Класифікація реклами
Залежно від того, яка буде ознака покладено в основу класифікації, виділяють наступні види реклами:
- У залежності від об'єкта рекламного звернення:
-
Реклама для покупців споживчих товарів;
- Реклама для покупців товарів виробничо-технічного призначення;
- Змішана реклама.
- У залежності від замовника:
- Реклама підприємств-виробників;
- Реклама підприємств оптової торгівлі;
- Реклама підприємств роздрібної торгівлі.
- Залежно від умов застосування:
- Престижна реклама - застосовується для довготривалого підтримання іміджу фірми;
Рис 2. Приклад престижної реклами.
- Реклама марки - для довгострокового виділення конкретного марочного товару;
- рубричная реклама - для поширення інформації про продаж послуги чи події;
- Реклама розпродажів - для оголошень розпродажів за зниженими цінами;
- роз'яснювально-пропагандистська реклама - для відстоювання конкретної ідеї.
- Реклама товарна - покликана допомогти виробнику з вигодою продати товари, а покупцю - з користю придбати їх;
- Реклама корпоративна - реклама створює образ фірми або сприятливе уявлення про неї;
- Реклама соціальна - рекламує загальнолюдські цінності, яка бореться з громадськими вадами, а також інформація, що виражає суспільні і державні інтереси і здійснювана на безоплатній основі;
Рис 3. Приклад соціальної реклами.
- Політична реклама - реклама політичних партій, рухів, державних і політичних діячів, що має кінцевою метою забезпечити перемогу на різних виборах.
- У залежності від поставлених завдань (цілей просування):
- Внутріфірмова - орієнтована на навіювання співробітникам віри у власне підприємство;
- Стимулююча реклама - націлена на стимулювання потреб покупців;
- Реклама інформативна (інформує) - реклама, призначена для інформування громадськості про існування або якості товарів та найбільш часто публікує в технічних виданнях, використовується на етапі виведення товару на ринок;
Рис 4. Приклад інформативної реклами.
- Увещевательная реклама - використовує методи переконання, порівняння (завдання збільшення первинного попиту) використовується на етапі зростання;
- Порівняльна - заснована на порівнянні рекламованого товару або послуги з товарами конкурентів (різновид увещевательной реклами);
- Нагадує реклама - застосовується для того, щоб змусити споживачів згадати про товар (завдання створення вторинного попиту), використовується на етапі зрілості;
- Підкріплювальна реклама - нагадування споживачам про те, що товар може скоро знадобитися, повідомляється де його можна купити;
- Стабілізуюча - відповідальна за збереження клієнтів і обсягу продажів, яка формує контингент постійних клієнтів.
- У залежності від способів поширення інформації:
- Пряма реклама - розсилається поштою або вручається особисто;
- Реклама в пресі - в газетах, журналах, довідниках, телефонних книгах тощо;
- Друкована - проспекти, каталоги, буклети, плакати, календарі та пр .;
- Екранна реклама - кіно, телебачення, слайди;
- Зовнішня - щити (білборд) , плакати зовнішньої розклеювання, світлові екрани (неон), рядок, що біжить, світлові вивіски, штендери, прізмовіжен і пр.;
- Реклама на місці продажу - рекламні матеріали, розміщені в ресторанах, магазинах, банках і т.д., які повинні передати клієнтам коротку інформацію про продукт і звернути на нього увагу.
- Реклама на засобах транспорту - рекламні матеріали в салонах і на бортах транспорту (автобусів, трамваїв, потягів і т.д.);
Рис 5. Приклад реклами на засобах транспорту.
- Сувеніри та інші малі форми поширення реклами - блокноти, папки, щоденники, значки, авторучки;
- Реклама безпосередня - всі види реклами, які покликані схилити споживача негайно купити товар, оформити замовлення або зацікавити в отриманні подальшої інформації.
- «Жорстка» реклама - залучити до покупки за допомогою кричущих, розрахованих на зовнішній ефект оголошень;
- «М'яка» реклама - створює навколо товару сприятливу атмосферу.
- Залежно від використовуваних засобів реклами:
- реклама в газетах;
- журнальна реклама;
- реклама по телебаченню;
- реклама по радіо;
- вулична реклама;
- поштове розсилання.
Рис 6. Розподіл реклами залежно від використовуваних засобів реклами.
Особливості сучасного рекламного процесу
Для розуміння сутності рекламного процесу необхідно проаналізувати його базову технологію і розділити її на окремі елементи, що дозволяють згодом розглянути взаємодію учасників цього процесу на різних стадіях і рівнях.
Принципова схема рекламного процесу складається з чотирьох ланок і виглядає наступним чином:
Рекламодавець - це юридична або фізична особа, яка є замовником реклами у рекламного агентства і оплачує її.
Основними функціями рекламодавця є:
- визначення товарів, у тому числі експортних, що потребують реклами у рекламі;
- визначення спільно з рекламним агентством ступеня і особливостей рекламування цих товарів;
- формування спільно з рекламним агентством плану створення рекламної продукції та проведення рекламних заходів;
- опрацювання спільно з рекламним агентством бюджету створення реклами та проведення рекламних заходів;
- підписання договору з агентством на створення рекламних матеріалів, розміщення реклами в засобах її поширення, проведення рекламних заходів і т.д.;
- допомогу виконавцям у підготовці вихідних матеріалів;
- надання технічних і фактичних даних продукції або послуги;
- технічні консультації, затвердження макетів, рекламних матеріалів і оригіналів реклами;
- оплата рахунків виконавця.
Рекламне агентство, крім вищевказаних робіт, виконуваних спільно з рекламодавцями, здійснює за їх замовленням творчі і виконавські функції, пов'язані з створенням рекламних матеріалів, виготовляє оригінали реклами, проводить комплексні рекламні кампанії й окремі рекламні заходи, взаємодіє з продуктивними базами, з іншими рекламними і видавничими фірмами, в тому числі закордонними, здійснює зв'язок із засобами поширення реклами, розміщає в них замовлення на публікацію реклами, контролює проходження і якість виконання замовлень, виставляє рахунки рекламодавцеві й оплачує рахунки коштів поширення реклами. Годі сервісне рекламне агентство, як правило, має у своєму розпорядженні широким колом висококваліфікованих позаштатних творчих працівників та виконавців і при значних обсягах міжнародної діяльності має комерційних агентів за кордоном.
Засіб поширення реклами - це канал інформації, по якому рекламне повідомлення доходить до споживачів. У рекламному процесі засіб поширення реклами зазвичай надано організацією-власником.
Споживач - це той, на кого спрямоване рекламне звернення, з метою спонукати його зробити певну дію, в якому зацікавлений рекламодавець.
До останнього часу активними учасниками рекламного процесу були тільки перші три ланки, а споживачеві відводилася пасивна роль елемента аудиторії, що піддається рекламному впливу. Тепер споживач стає активним учасником рекламного процесу, найчастіше його ініціатором. За власною волі він запитує від рекламного агентства, засоби поширення реклами або рекламодавця - потрібну йому інформацію. У сучасній рекламній діяльності споживач виступає в якості генератора зворотного зв'язку.
До час здійснення рекламного процесу в нього включаються й інші учасники: організації, регулюють рекламну діяльність на державному (урядові заклади) і суспільному.
Висновок
Нині реклама є найдійовішим, отже, і найширше використовуваним засобом впливу на споживачів у процесах маркетингових комунікацій. Водночас дуже не просто знайти визначення, яке б розкривало суть того, що в теорії і практиці називають рекламою. Як і щодо маркетингу в цілому, так і щодо реклами існує велика кількість різноманітних визначень. А тому, спираючись на характерні риси самої реклами, зазначимо, що реклама — це довільна платна форма неперсональної презентації та просування ідей, товарів, послуг через засоби масової інформації.
Основні терміни
- Засіб поширення реклами - це канал інформації, по якому рекламне повідомлення доходить до споживачів. У рекламному процесі засіб поширення реклами зазвичай надано організацією-власником.
- Реклама - це вид діяльності або вироблена в її результаті продукція, метою яких є реалізація збутових або інших задач промислових, сервісних підприємств і громадських організацій шляхом поширення оплаченої ними інформації, сформованої в такий спосіб, щоб надати посилене вплив на масову або індивідуальну свідомість, викликаючи задану реакцію вибраної споживчої аудиторії.
- Рекламне агентство здійснює за замовленням рекламодавців творчі і виконавські функції, пов'язані з створенням рекламних матеріалів.
- Рекламодавець - це юридична або фізична особа, яка є замовником реклами у рекламного агентства і оплачує її.
- Споживач - це той, на кого спрямоване рекламне звернення, з метою спонукати його зробити певну дію, в якому зацікавлений рекламодавець.
Контрольні завдання
- Дайте означення поняттю "реклама", "рекламодавець", "рекламне агенство".
- Перерахуйте функції рекламного відділу.
- Назвіть основні функції рекламодавця.
- Хто є основними учасниками рекламного процесу?
- Вимоги до ефективної реклами.
