Тип Кільчасті черви об’єднує тварин, видовжене тіло яких складається з великої кількості однакових частин — сегментів. Всередині кожного сегмента — порожнина, яку вистеляє шар покривних клітин. Це вторинна порожнина тіла. Головна функція вторинної порожнини тіла кільчаків — опора тіла. Завдяки тому, що вторинна порожнина заповнена спеціальною рідиною, тіло черв’яка стає пружним і практично не стискається. (Пригадай, що таке гідроскелет.)
Будова кільчастих червів значно складніша, ніж будова плоских і круглих червів. У кільчастих червів розвинена кровоносна система і починає формуватися дихальна.
Тип Кільчасті черви налічує понад 9000 видів. Серед них маловідомі морські тварини — багатощетинкові черви, дощові черви, яких знає кожна дитина, і мешканці наших прісних водойм — п’явки.
Клас Багатощетинкові черви
Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя, будову і системи органів багатощетинкових червів на прикладі морського черв’яка — нереїса, що є типовим представником цього класу.
Загальний вигляд. Нереїс — це чималий черв'як завдовжки до 10 сантиметрів (мал. 36). Тулуб черв’яка витягнутий і трохи сплощений, його утворюють понад 150 сегментів. На головному кінці тіла розташовані щупики і щупальця, дві пари очей, вусики й нюхова ямка. Сегменти тулуба мають парні бічні вирости, що виконують функцію ніг. На їх кінцях є щетинки, чіпляючись якими за поверхню дна, черв’як пересувається. На задньому кінці тіла сегменти тулуба переходять в анальну лопать, де міститься анальний отвір.
Тіло нереїса вкрите тоненькою кутикулою. Два шари підшкірних м’язів і шкіра утворюють шкірно-м’язовий мішок.
Спосіб життя. Нереїс живе в прибережній зоні морів на незначній глибині в ходах-нірках, які риє у піску. Живиться водоростями й різноманітними дрібними тваринами.
Внутрішня будова (мал. 37). Безпосередньо за шкірно-м’язовим мішком у тілі черв’яка є порожнина. На відміну від порожнини круглих червів, вона вистелена шаром покривних клітин і тому називається вторинною порожниною тіла. (Пригадай, як називається. порожнина тіла круглих червів і поясни чому.) Кожен сегмент тулуба має свою ізольовану порожнину, заповнену спеціальною водянистою рідиною.
Мал. 36. Зовнішня будова нереїса: 1 бічні вирости; 2 — щетинки; 3 — вусики;
4 — щупальця; 5 — щупики; 6 — око; 7 — анальна лопать; 8 — анальний отвір.
Мал. 37. Внутрішня будова нереїса: 1 — мозковий ганглій; 2 — нервовий стовбур; 3 — кишка;
4 спинна судина; 5 — черевна судина; 6 — м’язи; 7 — ротовий отвір.
• Принцип створення ізольованих сегментів — відсіків — використовують конструктори під час розробки проектів великих кораблів і підводних човнів, де кожен відсік герметично ізольований. Завдяки цьому судно в разі аварії в одному з відсіків не тоне.
Травна система. Кишечник тягнеться вздовж усього тіла і складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір відкривається в глотку, в якій знаходяться зуби, що допомагають утримувати здобич. Глотка переходить у вузький стравохід. Далі йде середня кишка, яка має вигляд прямої трубки. В ній перетравлюється їжа. Задня кишка відкривається назовні анальним отвором.
Видільна система. Кожен сегмент тулуба має пару видільних каналів. Один кінець цього каналу відкривається в порожнину тіла, а другий виходить назовні.
Дихальна система. Функцію органів дихання виконують спинні вусики і шкіра. Безпосередньо під шкірою і в спинних вусиках проходять кровоносні судини. Таке розташування кровоносних судин дає змогу організму вивести вуглекислий газ і збагатити кров киснем.
Кровоносна система нереїса складається з двох судин — спинної і черевної, які з’єднуються кільцевими судинами. Кров циркулює по організму завдяки ритмічному скороченню спинної і передніх кільцевих судин.
Нервова система нереїса добре розвинена і складається з мозкового ганглія, що має форму навкологлоткового кільця. Від нього по черевному боку тіла відходять два нервових стовбури, які в кожному сегменті утворюють потовщення.
Органи чуття. Органи зору (4 ока) розташовані на головному кінці тіла черв’яка. Функцію органів дотику виконують антени, щупики на голові й бічні вирости. Крім того, нереїс має нюхові ямки, що допомагають тварині відчувати розчинені у воді хімічні речовини.
Очі— найважливіший орган чуття багатощетинкових червів. Якщо в нерухомих багатощетинкових червів справжні очі зникають, натомість з’являються вічка різноманітної будови. У червів, що ведуть нерухомий спосіб життя в своїх панцирах, ці замінні очі з’являються не абиде, а на зябрах. Та це ще дрібниця. От у деяких видів червів, що пересуваються, так би мовити, задом наперед, очі — біля анального отвору. Такого не побачиш у жодної іншої тварини.
Розмноження. Багатощетинкові черви — це роздільностатеві тварини але за зовнішнім виглядом самця і самку розрізнити неможливо.
Статеві залози, які продукують статеві клітини, формуються в кожному сегменті черв’яка, а остаточно ці клітини дозрівають у порожнині тіла. З неї статеві клітини по вивідних каналах виходять у навколишнє середовище, де і відбувається запліднення. Місячної ночі безліч червів залишають свої нірки, піднімаються і скупчуються біля поверхні моря, випускаючи у воду статеві клітини. Саме тоді місцеве населення островів Тихого океану добуває червів, бо для нього це — вишукана їжа.
Нереїс може розмножуватися і нестатевим способом, коли окремі сегменти починають збільшуватися, поступово перетворюючись на новий організм. Іноді утворюється ціле гроно або ланцюжок зі зрощених червів, що складається з багатьох особин (до 30).
Життєвий цикл. Личинка, що вийшла з яйця, живе в товщі води. Її кулеподібної форми тіло не має сегментів, воно оточене війками, за допомогою яких личинка плаває. Згодом відбувається її сегментація. Поступово личинка переходить до донного способу життя. В неї зростає кількість сегментів.
Різноманітність багатощетинкових червів. Клас Багатощетинкові черви, який поділяють на два підкласи, налічує понад 7500 видів (мал. 38).
До підкласу Бродячі черви належать черви, що активно рухаються і поїдають водорості, дрібних рачків, інших червів і навіть молюсків. Довжина цих червів сягає трьох метрів. Бродячі черви пересуваються по дну або плавають. У плавних видів червів тіло прозоре, на головному кінці містяться великі чорні очі. Представником цього підкласу є нереїс.
До підкласу Сидячі черви належать черви, шкіра яких виділяє спеціальні речовини, що згодом починають тверднути, утворюючи прозору оболонку — зовнішній скелет. У деяких червів до цієї оболонки прикріплюються піщинки або уламки черепашок молюсків, ще більше Ущільнюючи її. Трапляються й такі черви, покриви тіла яких просякають вапном, формуючи зовнішній панцир — скелет у вигляді твердих трубок. Вхід до трубок може закриватися спеціальною кришечкою. Тіло нерухомих червів не має чіткого поділу на сегменти. Дихають ці тварини зябрами, розташованими лише на головному кінці тіла. Живляться сидячі черви, відфільтровуючи дрібні організми, що живуть у товщі води.
Наивідоміший представник цього підкласу — морський пісковик, великий черв’як завдовжки до 30 сантиметрів. Морськими пісковиками Живиться риба. Кільчасті черви мають найвищу організацію порівняно з іншими типами червів, у них уперше з’являються вторинна порожнина тіла, кровоносна і дихальна системи, вища організація нервової системи.
Мал. 38. Багатощетинкові черви:
1 — бродячий черв’як морська миша; 2 — сидячий черв’як у вапняній трубці; 3 — зябровий апарат сидячого черв’яка.
Клас Малощетинкові черви.
Клас Малощетинкові черви
У представників цього класу бокових виростів на тілі немає — щетинки сидять безпосередньо на стінці тіла. Крім того, в них значно менше щетинок, що й визначило їх назву (мал. 39).
Мал. 39. Зовнішній вигляд дощового черв'яка.
Особливості способу життя, будову і системи органів малощетинкових червів розглянемо на прикладі дощового черв’яка.
Спосіб життя. Дощовий черв’як живе в унті, риючи переднім кінцем тіла довгі ходи — підземні галереї. При цьому він проковтує землю, яку пропускає через кишечник, де перетравлюються всі органічні речовини, і викидає її назовні у вигляді круглястих грудок. З’явилися навесні грудки землі,— отже, у червів почався період активного життя. Дощові черви живляться також рештками рослин, які затягують у свої ходи. (Пригадай, як звуться тварини, що живляться рештками відмерлих рослин і мертвих тварин.)
Мал. 40. Будова тіла дощового черв’яка:
1 — головна лопать; 2 — поясок; 3 — статеві отвори; 4 — щетинки.
Будова тіла. Тіло дощового черв’яка поділене на добре помітні членаки. Передній кінець — головна лопать, на ній немає очей, антен, щупалець (мал. 40). По боках кожного сегмента тіла розташовано по чотири зовсім маленькі щетинки. Шкіра вкрита кутикулою і багата на шкірні залози, які виділяють речовини, що зволожують шкіру. Такого зволоження дощовий черв’як потребує через сухопутний спосіб життя. На передній частині тіла виокремлюється потовщення — поясок, який відіграє важливу роль у процесі розмноження. Шкірно-м’язовий мішок розвинений дуже добре. Тіло черв’яка здатне подовжуватися і стоншуватися завдяки роботі різних груп м’язів. Кільцеві м’язи забезпечують стискання тіла, при цьому воно стає тоншим і витягується, а поздовжні — підтягують задню частину тіла до передньої.
Травна система складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, який розширяється у воло, шлунка, середньої та задньої кишок (мал. 41). Остання відкривається задньопрохідним отвором на задній лопаті. У дощового черв’яка шлунок формується з розширеної частини передньої кишки.
Мал. 41. Травна система дощового черв’яка:
1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — воло; 5 — шлунок; 6 — кишка.
Мал. 42. Малощетинковий черв'як трубочник під мікроскопом.
Його функція полягає в механічній обробці їжі. Розвинена травна система допомагає дощовому черв’яку засвоювати органічні речовини, що містяться в шматочках трухлявої деревини, перепрілому листі, якими він живиться.
Органи виділення шкідливих речовин у дощового черв’яка побудовані так само, як у нереїса.
Кровоносна, дихальна і нервова системи дощового черв’яка подібні до відповідних систем багатощетинкових червів. (Пригадай особливості будови кровоносної системи нереїса.) Проте газообмін здійснюється не в спеціальних виростах на тілі, яких у дощового черв’яка немає, а безпосередньо поверхнею тіла.
Органи чуття у дощового черв’яка розвинені дуже слабо. Він має органи дотику і органи зору, які тільки допомагають розрізняти світло і темряву. їх не можна назвати очима, це особливі світлочутливі клітини, розташовані по всій поверхні тіла.
Розмноження. Дощові черви — гермафродити. Статеві залози розташовані на передній частині тіла. Сім’яники містяться в 10—11-му сегментах тіла, а яєчники — у 13—14-му. Назовні сім’яники відкриваються в 15-му сегменті. Розмноження червів потребує участі двох особин. Запліднення відбувається всередині тіла. Дощові черви мають прямий розвиток — вільноживучих личинок у них немає.
Життєвий цикл. Малощетинкові черви відкладають яйця в спеціальному коконі, з якого виходять молоді черв’ячки.
Різноманітність малощетинкових червів. Ці черви поширені переважно в ґрунті або на дні прісних водойм. їх поділяють на дві великі групи. До першої належать дрібні черви, що живуть у донному мулі водойми, наприклад відомий кожному любителю-акваріумісту трубочник (мал. 42). Друга група об’єднує більших за розміром червів, що нагадують дощових. Вони поширені як у воді, так і на суходолі. Серед них трапляються паразитичні черви, які живуть на тілі раків та прісноводних крабів.
Клас П"явки
Клас П’явки
П’явки — це паразитичні черви, що живляться кров’ю різних тварин, а також поїдають дрібних червів (мал. 43).
Найхарактерніші ознаки п’явки, які відрізняють її від інших кільчастих червів:
— відсутність щетинок;
— наявність двох присосків на передньому і задньому кінцях тіла;
— вторинна порожнина заповнена паренхімою.
У різних видів п’явок кількість очей різна: від чотирьох до десяти. Вони можуть розташовуватися в два ряди, віночком навколо голови і підківкою (мал. 43). Типовий представник цього класу — медична п’явка. Вона поширена у прісних водоймах зі стоячою водою, мулистим дном і густою рослинністю. П’явка чутливо реагує на найменші коливання води і появу хімічних речовин, які свідчать про близькість ймовірної жертви.
Мал. 43. П’явки:
1 — землемір: 2 — гемопіс; 3 — медична; 4 — восьмиока;
5 — сплюснута; 6 — облямована; 7 — ставкова: 8 — число очей та їх розміщення у п’явок цих видів.
Вона нападає на різних тварин (риб, жаб, корів) і навіть на людей. Рот у п’явки має зазублені пластинки — щелепи, якими вона легко прорізує шкіру тварин та людини і відсмоктує кров. Тому медичну п’явку здавна використовують у лікуванні деяких хвороб. Нині медична п’явка — рідкісний вид, його включено до переліку видів тварин, що охороняються в Європі.
Малощетинкові черви і п’явки — це кільчасті черви, що зберегли сегментну будову тіла, але втратили парні бічні вирости, антени, зябра. Розмноження в них статеве, а розвиток відбувається без личинкової стадії.
Немає коментарів:
Дописати коментар