Тип Хордові

ТИП ХОРДОВІ

Опрацювавши цей розділ, ти дізнаєшся, які тварини належать до типу Хордові ознайомишся з особливостями їх будови, зрозумієш, чому саме цих тварин вважають найдосконалішими у тваринному світі.

 Загальна характеристика хордових

Хордові — це тварини з внутрішнім осьовим скелетом, основу якого становить хорда. Хорда є віссю всього організму і являє собою пружний еластичний стрижень. До неї прикріплюються скелет, м’язи і внутрішні органи.

Усі тварини, що належать до типу Хордові, мають спільні ознаки будови (мал. 81):

— головна опора тіла — хорда, яка тягнеться вздовж усього тіла;

— на спинному боці над хордою проходить нервова трубка;

— м’язи розміщуються по боках тіла у вигляді тяжів;

— внутрішні органи (кишечник, який відкривається на передньому кінці тіла ротом і закінчується анальним отвором, травні залози, серце, нирки і статеві органи) містяться в порожнині тіла під осьовим скелетом.

Хордові — це найвисокоорганізованіші представники царства Тварини. Розвинена нервова система хордових тварин забезпечує певну розумову діяльність і складну поведінку, яка у високорозвинених тварин виявляється в піклуванні про потомство, утворенні родинних угруповань, в яких особини одного виду об’єднані певними взаємовідносинами. Вони пересуваються найшвидше від усіх тварин, тому спроможні легко Добувати їжу і уникати небезпеки. Завдяки досконалій системі внутрішніх органів представники типу Хордові пристосувалися до різноманітних середовищ існування: на землі, під землею, у воді. Не випадково серед багатоклітинних тварин єдиними жителями Антарктиди (континенту, де температура повітря не буває вищою від +1 °С) є саме хордові  птахи та ссавці.

Мал. 81. Схема будови хордової тварини:

1 ротовий отвір; 2 — хорда; 3 — нервова трубка; 4 — анальний отвір;

5 — кишечник; 6 — кровоносні судини; 7 — зябра.

Головною ознакою досконалості хордових тварин є наявність внутрішнього осьового скелета (пригадай типи скелета), який забезпечує організму надійну опору, захист і одночасно легкість. Хордові позбав лені необхідності носити важкий панцир, тому вони мають змогу нарощувати масу м’язів, розвивати системи внутрішніх органів і, найголовніше,— нервову систему, яка керує всіма життєвими процесами Збільшення розмірів головного мозку допомагає хордовим тваринам не лише швидко реагувати на зміни в навколишньому середовищі, тікати від ворогів або добувати їжу, а й засвоювати уроки життя. Завдяки легкості скелета, а також його здатності рости протягом усього життя навіть найменші хордові тварини стають велетами порівняно з найчисленнішою групою безхребетних тварин — комахами. Пічкурі й карасі миші й жаби, маленькі ящірки й найдрібніші пташки — колібрі порівняно із середніми за розмірами комахами співвідносяться навіть не як слон і людина, а як велетенський динозавр і людина.

Тип Хордові поділяють на два підтипи: підтип Безчерепні та підтип Хребетні.

До підтипу Безчерепні належать примітивні морські хордові тварини, які утворюють клас Головохордові.

Підтип Хребетні об’єднує хордових тварин, що мають скелет голови — череп, а їхня хорда перетворюється на хребет, що складається з окремих сегментів — хребців.

Внутрішній скелет хребетних здебільшого складається з трьох відділів.

Скелет тулуба (осьовий скелет), або хребет, — це видозмінена хорда, її складають кісткові або хрящові структури — хребці, які запобігають механічному ушкодженню нервової трубки.

Скелет голови (череп) — невід’ємний елемент структури скелета усіх хребетних тварин,— складається з великої кількості кісток і хрящів. Череп захищає головний мозок від шкідливих впливів навколишнього середовища.

Скелет кінцівок утворюють кістки або хрящі, що є опорою кінцівок, а також кістки, за допомогою яких кінцівки прикріплюються до осьового скелета.

Хордові тварини мають внутрішній осьовий скелет, основу якого становить хорда — вісь усього організму.

орівняльна характеристика безхребетних і хребетних тварин

Ознака	Безхребетні	Хребетні
Скелет	Зовнішній	Внутрішній: хорда, хрящовий або кістковий, утворений з мезодерми
Органи дихання	Поверхня тіла, трахеї, зябра, легені	Зябра, шкіра, легені
Кровоносна система	Незамкнена. Замкнена (кільчасті черви)	Замкнена
Серце	Однокамерне або багатокамерне, на спинному боці	2-, 3-, 4-камерне, на черевному боці
Нервова система	Вузлового типу, нервові стовбури	Спинний мозок у вигляді трубки. Головний мозок складається з п’яти відділів
Розміщення органів чуттів	Різні частини тіла	Голова



Підтип Безчерепні. Клас Головохордові

Головохордові — це невеликі морські тварини, скелет яких складає гнучка хрящова хорда — спинна струна, а нервова система представлена нервовою трубкою. Головного мозку і черепа головохордові не мають.

Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя і системи органів головохордових тварин на прикладі ланцетника звичайного, що живе в Чорному морі.

Загальний вигляд і спосіб життя. Ланцетник — це невелика (завдовжки 3—6 см) напівпрозора тварина блідо-рожевого кольору (мал. 82). Тіло ланцетника сплющене з боків. Уздовж спини проходить спинний плавець, який переходить у хвостовий плавець, що за формою нагадує хірургічний інструмент — ланцет (тепер ти розумієш походження назви тварини). На нижньому боці міститься підхвостовий плавець (мал. 83), який по боках тіла переходить у складки.

• Зовні ланцетник зовсім не схожий на решту представників типу, тому в описі, зробленому 1774 року, його класифікували як молюска і назвали «ланцетоподібним слимаком».

Ланцетник живе на дні моря на глибині 30—40 м, зарившись у пісок так, що видно лише передній кінець тіла. Живиться він мікроскопічними організмами, водоростями і найпростішими, яких втягує до рота з водою. Ланцетник активний уночі, а яскравого світла уникає.

Опорно-рухова система. Скелет ланцетника представлений хордою (мал. 83) і являє собою пружний стрижень, що складається зі щільної тканини. Вздовж обох боків тіла тягнуться дві поздовжні м’язові стрічки, поділені поперечними перегородками на сегменти.

Травна система (мал. 83) починається круглястим передротовим отвором, оточеним щупальцями. Цей отвір веде до ротової порожнини, а далі — в глотку. Стінки глотки пронизані зябровими щілинами, крізь які виводиться вода, що надходить до ротового отвору. Мікроорганізми, які містяться у воді, осідають у глотці, а звідти потрапляють у кишечник. Він прямий, має лише один виріст, що виконує функцію печінки. Кишечник закінчується анальним отвором.

Видільна система являє собою систему трубочок, що пронизують тіло, а своєю будовою видільна система ланцетника нагадує видільну систему дощового черв’яка.

Дихальна система (мал. 83). Ланцетник дихає зябрами. Вода, яка надходить у глотку, проходить крізь зяброві щілини, що відкриваються назовні. Тонісінькі кровоносні судини — капіляри — пронизують перегородки зябрових щілин. У капілярах відбувається газообмін: кров віддає воді вуглекислий газ і насичується киснем.

Мал. 82. Загальний вигляд ланцетника.

Мал. 83. Будова тіла і системи органів ланцетника:

1 — хорда; 2 — нервова трубка; 3 — спинний плавець; 4 — хвостовий плавець; 5  — підхвостовий плавець; 6 — зябра; 7 — щупальця; 8 — передротовий отвір; 9   — глотка; 10 — печінковий виріст; 11 — статева залоза; 12 — кишка; 13 — анальний отвір; 14 —артерія; 15 —вена; 16 —капіляри.

Кровоносна система (мал. 83) ланцетника замкнена, тобто кров рухається лише по судинах завдяки скороченню їх стінок. Кровоносних судин кілька. Дві основні розміщуються на черевному і спинному боці тіла. По черевній судині, що називається веною, рухається кров, насичена вуглекислим газом, — венозна кров. У капілярах перегородок зябрових щілин венозна кров збагачується киснем і стає артеріальною. Потім від спинної артерії вона рухається по судинах усього тіла. Кров у ланцетника безбарвна.

Нервова система і органи чуття (мал. 83). Вздовж усього тіла ланцетника тягнеться нервова трубка, яка по всій своїй довжині має однакову будову і достатньо рівномірну товщину. Тому вважають, що, на відміну від решти хордових, ланцетник не має головного мозку. (Пригадай, які безхребетні тварини мають головний мозок.)

Органи чуття ланцетника примітивні й недорозвинені. На передньому кінці тіла містяться нюхальна ямка і непарна світлочутлива пляма.

Розмноження і розвиток. Ланцетники — роздільностатеві тварини. Самки викидають у воду яйцеклітини — ікру, яку запліднюють статеві клітини самців. З ікринок з’являються личинки, які близько трьох місяців живуть у товщі води, живлячись планктонними тваринами. Потім личинки опускаються на дно. Тривалість життя ланцетника — до 4 років.

Різноманітність головохордових. До підтипу Головохордові належить лише кілька десятків видів тварин, що живуть у прибережній зоні морів та океанів. Головохордові ведуть переважно придонний спосіб життя, тільки окрема група ланцетників живе в товщі води. Вважають, що ці види є не що інше, як «дорослі» личинки, в яких личинковий період затягнувся на все життя. Таким чином, у подібному випадку можна сказати, що розмноження відбувається в личинок. Здатність організмів розмножуватися на ранніх стадіях розвитку називають неотенією (від грец. нео — молодий, незрілий, теніо — розтягую).

Головохордові — це найпримітивніші хордові тварини, скелет яких складається лише з хорди. Вони мають примітивну нервову систему, недорозвинені органи чуття, їх видільна система побудована за тим самим принципом, що й у кільчастих червів.