«Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикли»

Викладач:

                                                                                              Бабич І.В

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

2.Актуалізація опорних знань.

Бесіда

Що спільного між частинами живої та неживої природи?

Які характерні ознаки життя?

Що являється структурно-функціональною одиницею живого?

3.Вивчення нового матеріалу

Розповідь, бесіда, конспектування, демонстрація.

      Кожен з вас переніс принаймні одне вірусне захворювання. Але ніхто не бачив його збудників, адже розміри віріонів дуже малі – 15-300 нм, їх можна розгледіти лише за допомогою електронного мікроскопу.

      Віруси – паразити клітин прокаріотів та еукаріотів, і поза клітиною хазяїна вібріони не виявляють жодних ознак життя. Для свого розмноження вони використовують речовини та енергію клітини-хазяїна.

      Вірусологія – це наука, яка вивчає будову і функції вірусів, їхні властивості, шляхи передачі та способи лікування і профілактики вірусних захворювань.

      Відкрив віруси російський вчений Д. Івановський у 1892р.

Властивості вірусів:

- Неклітинна будова;

- Облігатний паразитизм у прокаріотичних і еукаріотичних клітинах;

- Використання органел клітини-хазяїка для синтезу нових вірусних частинок;

- Відсутність власного обміну речовин;

- Відсутність проявів життєдіяльності поза клітиною-хазяїном.

Багато властивостей вірусів (відсутність клітинної будови, метаболізму, росту, здатність до кристалізації) не притаманні іншим організмам. Проте, вони побудовані з органічних речовин, спільних для усіх живих істот, вступають з клітинами в симбіотичний зв'язок, їм притаманні спадковість і мінливість, відповідні місця поширення. Це свідчить про належність вірусів до живої частини біосфери.       

      Гіпотези походження вірусів:

1)    Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.

2)    Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків.

3)    Гіпотеза «скажених генів» - віруси, як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно.

Будова вірусів.

У зовнішньому середовищі віруси перебувають у вигляді  окремих частинок – віріонів.

         За будовою розрізняють: прості та складні віруси.

У простих вірусів молекула нуклеїнової кислоти оточена тільки білковими молекулами.

Складні віруси під час формування  захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, яку вони інкрустують власними білками і використовують як зовнішню оболонку.

      У складі вірусної частинки може бути тільки один тип нуклеїнової кислоти – ДНК або РНК.

         Проникнення вірусів в клітину.

Проникнення      вірусу в клітину хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки з поверхнею клітини, на якій є особливі рецепторні ділянки.

      Шляхи проникнення:

1)    Шляхом злиття вірусної оболонки з клітинною мембраною;

2)    Шляхом піноцитозу,  після чого ферменти клітини-хазяїна розщеплюють її оболонку, звільняючи НК.

3)    Після прикріплення до поверхні бактеріальної клітини бактеріофаг унаслідок скорочення чохла впорскує молекулу НК через порожній стрижень усередину клітини.

Розмноження вірусів.

У клітині-хазяїні вірус спричинює синтез вірусного білка. Водночас генетичний матеріал вірусів подвоюється, утворюються нові вірусні частинки, які звільняються з клітини-хазяїна.

4.Узагальнення і систематизація вивченого.

Бесіда.

Що таке віруси?

Як були відкриті віруси?

Яка будова вірусних частинок?

Яким чином віруси можуть проникати у клітину?

Як відбувається розмноження вірусів у клітині?

5.  Підсумки уроку, аргументація оцінок.

Домашнє завдання

§30-31, вивчити конспект.

Підготувати реферат на тему: «Віруси – неклітинні форми життя»