ССАВЦІ
Ссавці, або Звірі,— це теплокровні хребетні тварини, які вигодовують своїх малят молоком.
Звірі опанували всі середовища існування. Вони живуть на землі і в товщі ґрунту, на деревах, у прісній і морській воді, пристосувалися до повітряного простору. (Подумай, у якому середовищі існування не живуть комахи, а в якому — птахи.)
Клас Ссавці налічує понад 4500 видів тварин. До нього належать такі тварини, як кажани, кроти, зайці, миші, носороги, коні, мавпи, і вид, до якого належать усі люди,—людина розумна.
Спосіб життя і зовнішня будова ссавців
Розглянемо спосіб життя і зовнішню будову ссавців на прикладі вовка (мал. 133).
Спосіб життя. Вовк не дуже вибагливий до середовища існування. Він живе і в тундрі, і в тайзі, і в степу, і в напівпустелі, і в гористій місцевості. Вовки трапляються і на Крайній Півночі поряд із песцями і північними оленями, і в тропічній Індії, де живуть слони й тигри. Це єдиний сухопутний звір, поширений у таких різних природних умовах. Чим пояснюється здатність вовка пристосовуватися до різноманітних умов життя? Вчені вважають, що, по-перше, це хижак, а хижак завжди відшукає здобич, по-друге, вовк — надзвичайно рухлива тварина, здатна в пошуках їжі долати величезні відстані. Адже недарма кажуть: «Вовка ноги годують».
У лісі вовк, усупереч поширеній думці, уникає глухих хащів, а тримається в рідколіссі, на великих галявинах, де легше наздогнати жертву. Він полює не лише на великих диких звірів: козуль, лосів, оленів, кабанів, а й на менших за розміром хижаків: лисиць, єнотовидних собак. Нападає й на свійських тварин. Частину раціону вовка складають дрібні хребетні тварини: зайці, ховрахи, різноманітні птахи, ящірки та миші. Зграя вовків може напасти на людину і навіть на ведмедя, що спить у барлозі. Крім того, вовк полюбляє великих жуків, коників, сарану, охоче живиться різноманітними плодами та ягодами.
• У країнах Західної Європи — Німеччині, Франції, Нідерландах та Великій Британії — вовків визнано тваринами, що зникають. їх навіть узято під охорону.
Мал. 133. Вовк у природі
Більшу частину року вовки живуть парами і лише на зиму збираються в зграї. Вони утворюють пару один раз і протягом усього життя зберігають вірність партнеру. Розмножуються вовки ранньої весни. Як лігво самка використовує різноманітні сховища: порожнини під коренями вивернутих дерев, розколини скель, печери в ярах, покинуті нори борсуків і бабаків. Часом вовчиця сама риє нору. Непоодинокі випадки, коли вовки влаштовують лігво поблизу житла людини. Проте вони нічим не видають себе, бо полюють завжди далеко від свого потомства. У виводку звичайно буває 5—6 вовченят, іноді — до 12. Незважаючи на те, що вовки — сильні й люті хижаки, на першому році життя гине більше половини вовченят.
Покриви тіла. Поверхня тіла вовка, як і в переважної більшості ссавців, вкрита волоссям (мал. 134). Основна функція волосяного покриву — запобігати переохолодженню тіла та різноманітним ушкодженням. У волосяному покриві розрізняють два шари: шерсть і підшерстя. Шерсть — довге остьове волосся, а підшерстя — густе й м’яке. Волосся ссавців складається з ороговілих клітин шкіри. Завдяки потовщенню — волосяній цибулині — волосина закріплюється в заглибленні шкіри, ще називається волосяним мішечком. До кореня волосини підходять пучки м’язів, що підіймають волосся, та нервові закінчення.
• У диких свиней волосся перетворилося на жорстку щетину, в їжаків і дикобразів — на голки, кити та дельфіни взагалі не мають волосяного покриву. А з чого утворюються кігті, нігті, роги й копита ссавців? Виявляється, так само, як і волосся,— з ороговілих клітин шкіри.
На шкірі вовка містяться залози, які відрізняються за своєю структурою і призначенням. (Пригадай, чи є залози на шкірі птахів.) Сальні залози продукують речовини, які змащують шкіру і запобігають її висиханню. Потові залози виділяють рідину — піт. Разом з потом з організму виводяться шкідливі речовини, при цьому відбувається охолодження тіла. Більшість ссавців має пахучі залози, які продукують речовини з різким запахом, що слугують для відлякування ворогів або допомагають знаходити особин свого виду та мітити територію. Молочні залози — це видозмінені потові залози. їх у вовка 10. Кожна молочна залоза має сосок, з якого у самок виділяється молоко — незамінна їжа для малят. За своїм хімічним складом молоко є сумішшю основних поживних речовин, необхідних для росту і розвитку організму.
Мал. 134. Будова шкіри вовка:
1 — волосяний мішечок; 2 — волосяна цибулина; 3 — остьове волосся; 4 — потова залоза;
5 — сальна залоза; 6 — м’яз, що підіймає волосся; 7 — кровоносні судини.
Будова тіла. Тіло вовка складається з голови, шиї, тулуба, хвоста й кінцівок.
• А як зовні відрізнити вовка від собаки? По-перше, у вовка значно більша голова: по-друге, у нього прямий пухнастий хвіст, який називають «поліном»; по-третє, вовк має звичку підгинати задні ноги, тому складається враження, що спина вовка різко нахилена назад.
Голова вовка велика, видовжена, з витягнутою мордою. Рухливі вуха стоять сторчма. Тулуб міцний, стрункий, з’єднується з головою добре помітною шиєю. Хвіст ніколи не загинається на спину. Кінцівки — ноги — у вовка довгі й міцні, утворюються з тих самих відділів, що й в інших чотириногих хребетних (пригадай яких). На передніх лапах — по 5 пальців, на задніх — по 4. Пальці мають міцні, але тупі кігті, які, на відміну від кігтів кішки, не втягуються.
• Часом можна почути розповіді про жахливих вовків, маса яких понад 100 кілограмів. Таких вовків у природі не буває. Звичайний вовк завбільшки з німецьку вівчарку, його маса у середньому становить 40—50 кілограмів. Маса найбільшого вовка сягає 70—80 кілограмів.
Вовк — типовий ссавець. Це сильний і витривалий хижак, який пристосувався до життя в різноманітних умовах.
Розглянемо будову скелета і особливості мускулатури ссавців на прикладі вовка.
Скелет вовка (мал. 135), як і скелет інших чотириногих хребетних, представлений трьома відділами (пригадай, якими саме).
Череп складається з кількох десятків кісток, що зрослися. Єдина рухома кістка в ньому — нижня щелепа. Череп вовка принципово не відрізняється від черепа інших хребетних тварин, проте для нього характерні збільшення об’єму тієї частини, де міститься мозок, та дуже розвинені щелепи.
Мал. 135. Скелет вовка:
1 — череп; 2 — лопатка; 3 — плечова кістка; 4 — променева кістка; 5 — ліктьова кістка; 6 — кістки кисті;
7 — ребра; 8 — шийні хребці; 9 — грудні хребці; 10 — поперекові хребці; 11 — тазові кістки; 12 — хвостові хребці; 13 — стегнова кістка; 14 — малогомілкова кістка; 15 — великогомілкова кістка; 16 — кістки стопи.
Осьовий скелет вовка утворюється з хребта та грудної клітки. Хребет поділяється на п’ять відділів: шийний, спинний, поперековий, крижовий і хвостовий. Шийний відділ у вовка, як і в переважної більшості ссавців, складається із 7 хребців.
• Чи знаєш ти, що навіть довгошия жирафа має таку саму кількість хребців, як миша або кріт, який майже позбавлений шиї. Загальна довжина шиї у ссавців залежить від довжини кожного хребця. А от у птахів — усе навпаки: чим довша шия, тим більше в ній хребців.
Грудний відділ налічує 12 хребців. До всіх грудних хребців прикріплюються ребра. Частина ребер зрощується з грудниною, утворюючи грудну клітку — надійний захист життєво важливих і вразливих органів: серця і легенів. У поперековому відділі хребта вовка — 6 міцних хребців.
Крижовий відділ хребта найкоротший, але надзвичайно міцний. Його складають лише 3 хребці, які зрослися між собою і з двома хвостовими хребцями, утворюючи крижі. Завдяки особливій міцності крижі утримують кістки нижнього поясу кінцівок, на які у ссавців припадає найбільше навантаження.
Хвостовий відділ налічує 20 хребців.
• На відміну від сталої кількості шийних хребців, кількість хвостових хребців У ссавців різна. Довгохвості звірі мають до кількох десятків хвостових хребців, а безхвості або майже безхвості — лише 3—4 хребці.
Пояс передніх кінцівок представлений парними кістками — лопаткою та ключицею. (Якої кістки поясу верхніх кінцівок птахів немає у ссавців?) До них прикріплюються парні кістки передніх кінцівок: плечова, що утворює плече, ліктьова та променева, які складають передпліччя, а також дрібні кістки кисті.
Пояс задніх кінцівок представлений трьома парними тазовими кістками, що зрослися. Задні кінцівки складаються з таких парних кісток: стегнової, великогомілкової та малогомілкової, а також дрібних кісток стопи. Великогомілкова та малогомілкова кістки утворюють гомілку.
• Чи знаєш ти, що в анатомії словом плече називають зовсім не ту частину тіла, на якій ми носимо сумку, а частину руки вище від ліктя. Частина руки, що нижче від ліктя,— це передпліччя.
Зубна система (мал. 136). Зуби ссавців, зокрема й вовка, складаються з особливої речовини — дентину і зовні вкриті емаллю. Вони містяться в спеціальних лунках щелепних кісток і мають корені. Зуби ссавців різні на вигляд і виконують різні функції. Передні зуби — різці — призначені для відкушування і подрібнення кісток. З обох боків від них розташовані ікла, які допомагають захоплювати, утримувати та умертвляти здобич. Кутні зуби розміщені по боках щелеп, ними жують і подрібнюють їжу. Насамперед у вовченят прорізуються молочні зуби, які в 7-місячному віці замінюються на постійні. Вовк має 42 зуби.
• Зверни увагу на те, як кішка пережовує їжу. Нахиливши голову вбік, вона неначе розрізає поживу. Чи знаєш ти, чому це так? У хижаків розташування кутніх зубів нагадує ножиці. Власники таких гострих зубів здатні перерізати міцні хрящі та невеликі кістки.
Зуби ссавців відрізняються від зубів плазунів. Вони різні за своєю будовою і призначенням, розміщуються в спеціальних заглибинах і мають корені. У багатьох ссавців молочні зуби змінюються на постійні.
Мускулатура вовка утворена трьома основними групами м’язів. Поверхнева, або шкірна, мускулатура міститься безпосередньо під шкірою.
Maл. 136. Череп і зуби вовка:
1 — різці; 2 — ікла; 3 — кутні зуби; 4 — хижі зуби; 5 — верхня щелепа;
6 — нижня щелепа; 7 — жувальні м'язи.
• У різних видів ссавців шкірна мускулатура розвинена по-різному. Завдяки скороченню поверхневих м’язів у собак шерсть на спині встає дибки, на морді мавп з’являється гримаса, а їжаки спритно згортаються в клубок.
М’язи тулуба добре розвинені в усіх ссавців. До цієї групи м’язів належать спинні, грудні та міжреберні м’язи.
Мускулатура кінцівок також добре розвинена. Особливого розвитку набули м’язи задніх ніг. Завдяки сильним м’язам спини й кінцівок вовк здатний бігати дуже швидко — великими стрибками, згинаючи та розпрямляючи тулуб, відштовхуючись по черзі то передніми, то задніми ногами.
Відмітною ознакою мускулатури ссавців є наявність діафрагми — м’язової перегородки, що відмежовує грудну порожнину від черевної. Вона відіграє важливу роль у процесі дихання. Інша особливість — наявність дуже сильних жувальних м’язів.
Мускулатура і скелет ссавців мають в основному таку саму будову, як і в рептилій, але в ряді деталей досконалішу. Зокрема добре розвинена зубна система.
Травна система вовка (мал. 137), як і інших ссавців, починається ротовою порожниною, розміщеною між м’ясистими губами і щелепами. На щелепах містяться зуби. Згори ротова порожнина обмежена піднебінням, з боків — м’якими мускулястими щоками, а на дні її знаходиться язик. Язик бере участь у пережовуванні й ковтанні їжі, а також є органом смаку. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які продукують слину, призначену для змочування й часткового перетравлення їжі.
• Чи знаєш ти, що деяким ссавцям язик допомагає добувати їжу? Наприклад, мурашкоїд довгим і липким язиком дістає мурашок і термітів з глибини їхніх схованок. А крилани (тропічні тварини, які нагадують кажанів) довгим язиком злизують нектар і комах з величезних тропічних квіток.
За ротовою порожниною розташована гортань, яка відкривається в глотку, що переходить у стравохід. У черевній порожнині стравохід
з "єднується зі шлунком, котрий у вовка складається з одного відділу. Зі шлунка виходить дванадцятипала кишка, в яку впадають протоки травних залоз: печінки та підшлункової залози.
Кишечник вовка має тонку, товсту та пряму кишки, закінчується анальним отвором.
Мал. 137. Травна, дихальна і видільна системи вовка:
1 — ротова порожнина; 2 — стравохід; 3 — шлунок; 4 — печінка; 5 — дванадцятипала кишка; 6 — підшлункова залоза;
7 — тонка кишка; 8 — товста кишка; 9 — пряма кишка; 10 —трахея; 11 — легеня; 12 —нирка; 13 —сечовий міхур.
Видільна система вовка (мал. 137) побудована так само, як і в плазунів. (Пригадай, з яких органів складається видільна система плазунів.)
Дихальна система (мал. 137). Дихальні шляхи ссавців починаються
з носу, йдуть по носовій порожнині, носоглотці, далі по гортані, яка відкривається в трахею. Щоб їжа з гортані не потрапляла у трахею, вхід до неї під час ковтання закриває спеціальний хрящ. Трахея переходить у бронхи, які розгалужуються на дрібніші гілочки — бронхіоли. Легені ссавців мають комірчасту будову і складаються з дуже дрібних пухирців — альвеол, у стінках яких проходять капілярні судини. Саме тут відбувається газообмін між кров’ю і навколишнім середовищем: кров, яка рухається по капілярах, віддає вуглекислий газ повітрю, що під час вдиху надходить в альвеоли, і збагачується киснем.
Який механізм вдиху і видиху у ссавців? Грудна клітка розширюється завдяки тому, що скорочуються міжреберні м’язи, ребра піднімаються, а діафрагма опускається. Внаслідок цього в грудній порожнині створюється розріджений простір, і повітря під дією атмосферного тиску потрапляє в легені — відбувається вдих. Під час видиху, навпаки,— ребра опускаються, діафрагма піднімається, об’єм грудної клітки зменшується, і повітря витискається з легенів назовні.
• Частота дихання у ссавців різних видів істотно різниться. Кінь робить 10 вдихів за хвилину, ведмідь — 20, лисиця — 30, пацюк — понад 100, а хатня миша — 200. Рідше від усіх дихає кажан під час зимової сплячки: він робить 1—2 вдихи за хвилину.
Кровоносна система вовка (мал. 138) представлена двома колами кровообігу: великим і малим. Серце у вовка чотирикамерне. (Пригадай, у яких тварин сформувалися два кола кровообігу.)
Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка серця аортою, яка розносить артеріальну кров по всьому організму. Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка серця легеневою артерією.
Мал. 138. Кровоносна система вовка:
1 — серце; 2 — аорта; 3 — мале коло кровообігу; 4 — легенева артерія; 5 — велике коло кровообігу.
Мал. 139. Головний мозок вовка:
1 — мозочок; 2 — довгастий мозок; З — великі півкулі; 4 — мозкові звивини.
По ній кров іде до легенів, де віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і повертається по венах до лівого передсердя.
• У ссавців різних видів серце б’ється з неоднаковою частотою. Чим дрібніша тваринка, тим частіше в неї серцебиття, а у великих звірів серце б’ється повільно. Наприклад, у бика відбувається 40—45 серцевих скорочень за хвилину, у вівці — 70—80, у собаки — 100—130, а в миші — 500 -600. Серце кажана під час зимової сплячки скорочується лише 1—2 рази за хвилину.
Високий рівень розвитку кровоносної і дихальної систем ссавців забезпечує відповідну інтенсивність обміну речовин. Тому температура тіла у вищих ссавців стала і доволі висока, хоча й нижча, ніж у птахів. Зокрема температура тіла вовка — +38 С.
• У дрібних звірів температура тіла вища, ніж у великих. У період зимової сплячки вона може істотно знижуватися. Так, у кажанів температура тіла в цей період лише +1—2 С. Підвищення температури тіла у ссавців найчастіше свідчить про хворобу.
Нервова система (мал. 139). Головний мозок ссавців складається з тих самих п’яти відділів, що й мозок решти хребетних тварин. (Пригадай з яких.) Відрізняється він лише значним розвитком великих півкуль переднього мозку (що зумовлює високий ступінь розвитку інтелекту ссавців) і збільшенням розмірів мозочка (що забезпечує здатність до тонкої координації рухів). Ці відділи головного мозку такі великі, що прикривають інші три відділи: проміжний, середній та довгастий. Зовнішній шар нервових клітин великих півкуль — це так звана кора великих півкуль. Щоб збільшити розміри кори і при цьому запобігти перетворенню ссавця на власника такої величезної голови, яку йому не під силу носити, природа знайшла доцільне вирішення цієї проблеми: поверхня кори півкуль переднього мозку збільшується за рахунок мозкових звивин. Чим більше звивин, тим більша площа кори великих півкуль мозку, а отже, вищий інтелектуальний розвиток ссавця.
Вовк, подібно до більшості ссавців, має шість органів чуття: органи зору, слуху, нюху, смаку, дотику і рівноваги. (Пригадай, які органи чуття найкраще розвинені у плазунів і птахів.)
Будова очей у вовка доволі проста, і бачить цей звір значно гірше за будь-якого дрібного птаха. Перевага зору ссавців полягає в тому, що на кожний об’єкт вони дивляться одночасно обома очима, а тому бачать усі предмети об’ємними. (У птаха очі розміщені по боках голови, і йому складно сфокусувати їх на одному предметі.)
•Заплющ одне око і поглянь навколо. Чи не правда, усе здається пласким?
А тепер порівняй, наскільки привабливіший світ, якщо сприймати його одночасно обома очима.
Вовк добре бачить уночі, але всі предмети здаються йому чорно-білими, а нерухомих предметів він не помічає взагалі. Таку гаму кольорів, яку диференціює людина, можуть сприймати лише деякі мавпи. Ссавці, які живуть у ґрунті, зокрема кроти, майже сліпі.
Ссавці мають найдосконаліший слух з-поміж усіх тварин. Окрім внутрішнього та середнього вуха, вони мають зовнішнє вухо і хрящову вушну раковину.
Нюх у вовка розвинений добре. За його допомогою звір, подібно до
інших ссавців, здатний вільно орієнтуватися в темряві, відшукувати їжу або самку в період розмноження.
Органами дотику вовка є вібриси — спеціальні дотикові волосини, що містяться на морді.
Ссавці мають розвинені системи внутрішніх органів, що дає їм змогу перетравлювати різноманітну їжу, підтримувати високий рівень обміну речовин і сталу температуру тіла. Завдяки розвиненій нервовій системі та органам чуття вони добре орієнтуються в просторі й легко добувають їжу.
Статева система самки складається з матки, парних яєчників та парних яйцепроводів.
Матка — м’язовий орган, в якому відбувається внутрішньоутробний розвиток зародка (мал. 140). (Пригадай, у яких хребетних тварин, крім ссавців, розвиток зародка відбувається в матці.) У більшості видів ссавців під час розвитку зародка в матці самки утворюється плацента — особливий орган, у якому переплітаються кровоносні судини – материнського організму і зародка. Завдяки такому тісному зв’язку кровоносних судин, плід дістає з крові матері поживні речовини та кисень, а віддає непотрібні продукти обміну речовин.
Мал. 140. Будова матки вовчиці:
1 — плацента; 2 — яйцепроводи; 3 — стінки матки; 4 — зародок.
Яєчники — органи, в яких дозрівають яйцеклітини. Яйцепроводи — шляхи, по яких яйцеклітина потрапляє з яєчника до матки.
Статева система самця представлена сім’яниками, у яких відбувається формування і дозрівання чоловічих статевих клітин — сперматозоїдів. По сім’япроводах статеві клітини виводяться назовні.
Розмноження ссавців має певні особливості.
1. У більшості ссавців сезону розмноження передує період шлюбних ігор, так званий гін. Особливо складні форми шлюбної поведінки властиві великим звірам. Вони влаштовують справжні турніри, під час яких виявляються найсильніші самці. Надзвичайно цікавим є гін благородного оленя. На початку осені самці починають подавати голос. їх могутнє ревіння чути за 2—3 кілометри. Воно одночасно нагадує мукання корови, гавкання собаки та голосні зітхання. Коли ревіння чується здалеку, то всі ці звуки зливаються, нагадуючи звучання сурми. У цей період між самцями відбуваються двобої. Вони кидаються назустріч один одному і, зіткнувшись рогами, з’ясовують, хто з них сильніший. Коли супротивники рівні за силою, вони розходяться з миром. Якщо ж хтось із забіяк хоч трохи поступився, то, відчувши свою слабкість, негайно з ганьбою залишає місце бою. А переможець із тріумфом повертається до олениць. За ревінням олені безпомилково розпізнають силу супротивника і, як правило, молоді й слабші самці намагаються уникнути зіткнення із сильним суперником. Ці двобої ніколи не призводять до смерті тварин. Часом олені можуть поламати роги або хтось із самців зазнає каліцтва.
2. У всіх ссавців злиття чоловічої та жіночої статевих клітин відбувається всередині організму — переважно в яйцепроводах, звідки запліднена яйцеклітина опускається в матку, де розвивається зародок. (Пригадай, де відбувається процес запліднення в земноводних, плазуніе та птахів.)
3. Усі вищі ссавці мають плаценту, що утворюється на місці прикріплення заплідненої яйцеклітини до стінки матки. З плодом плацента з’єднується пуповиною, по якій від організму матері до плоду йдуть поживні речовини і кисень.
4. Усім вищим ссавцям властиве живородіння. (Пригадай, що такі яйцеродіння, яйцеживородіння та живородіння.) Самка народжує маля здатне жити поза материнським організмом. Воно потребує лише живлення та обігріву.
5. Ссавці вигодовують своїх малят молоком. Молоко містить речовини, необхідні для росту й розвитку маляти.
6. Здебільшого ссавці влаштовують спеціальні схованки для утримування й виховання малят. Схованкою може бути нора з гніздовою коміркою, вистелена сухою травою; лігво в якомусь потаємному місці; барліг у буреломі; дупло або розколина в скелі; справжнє гніздо на дереві чи кущі, зроблене з трави або листя. Білки, соні й деякі миші влаштовують гнізда, які легко сплутати з гніздом птаха. Особливо затишні гнізда - кулі влаштовує мишка звичайна — найдрібніший з гризунів. Такі гніздечка з маленькими сліпими мишенятами можна побачити протягом травня—жовтня в густій високій траві або в невисокому густому чагарнику. Деякі звірі не влаштовують гнізд і навіть малят народжують не у схованках, зокрема кити й дельфіни.
Розвиток
Індивідуальний розвиток ссавців — це розвиток зародка всередині організму самки і розвиток маляти поза ним. Фізіологічний стан організму самки в період розвитку плода називається вагітністю. Термін вагітності у різних ссавців різний. Так, у самок мишей вагітність триває лише 20 днів, у великих гризунів, наприклад бабака степового — 40, у лисиці звичайної — 52, у благородного оленя — 270, а в африканського слона — до 700 днів.
Ріст і розвиток маляти поза материнським організмом триває до періоду статевого дозрівання. Причому, чим дрібніша тварина, тим швидше вона стає статевозрілою. Миша хатня здатна до розмноження за місяць після народження, лисиця звичайна і куниця лісова — через рік, бізон та зубр (бізон європейський) — на четвертому-п’ятому році життя, а африканський слон — тільки на десятому.
Усіх ссавців за ступенем розвитку новонароджених малят та їх здатністю до самостійного життя поділяють на дві групи. Першу групу становлять звірі, малята яких не здатні до самостійного життя. Вони з’являються на світ голими, а в багатьох звірів — сліпими, і вміють лише смоктати молоко. Це, наприклад, миші, полівки, пацюки (мал. 141), собаки, кішки, кажани, мавпи.
До другої групи належать звірі, малята яких майже відразу після народження здатні йти слідом за батьками, але протягом перших двох тижнів живляться тільки материнським молоком. Це коні, верблюди, бегемоти (мал. 141), олені, антилопи, кити, дельфіни тощо.
Мал. 141. Малята ссавців різних типів розвитку: 1 — пацюка; 2 — бегемота малого.
• Зайці та кролі за способом життя і зовнішнім виглядом подібні. Проте зайчиха народжує на світ напрочуд дорослих і самостійних дитинчат, які за тиждень-другий починають самостійне життя, ховаючись десь у траві. А в кролиці малята голі, сліпі й тривалий час залишаються безпорадними.
Розмноження і розвиток ссавців мають особливості, які допомагають забезпечити потомству високий ступінь виживання завдяки тривалому періоду внутрішньоутробного розвитку, живородінню, вигодовуванню малят молоком та дбайливому догляду.
скачать я так понимаю нельзя
ВідповістиВидалити